22 червня – це не просто календарна дата, це День скорботи і пам’яті жертв війни, що глибоко вкарбувався в історію України та всього світу. Цей пам’ятний день, встановлений Указом Президента України у 2000 році, є вічним нагадуванням про трагічний початок німецько-радянської війни 22 червня 1941 року, яка стала невід’ємною, жахливою частиною Другої світової війни. Саме цього світанку мільйони життів були безжально кинуті у вир кривавих боїв, окупації та нелюдських страждань, поклавши початок одній з найстрашніших сторінок історії. Друга світова війна, що вирувала з 1 вересня 1939 року до 2 вересня 1945 року, забрала життя понад 60 мільйонів людей по всій планеті. Для України ж ці втрати були особливо катастрофічними, перетворивши її на арену найжорстокіших подій. За різними оцінками, понад 8 мільйонів українців загинули: на полях битв, у концентраційних таборах, від голоду та репресій, а також серед мільйонів мирних громадян, які стали жертвами безжальних окупаційних режимів. Кожна українська родина так чи інакше відчула на собі біль цих неймовірних втрат. Вшанування пам’яті жертв війни є нашим священним обов’язком, щоб ніколи не забувати ціну миру. Сьогодні, у День скорботи і пам’яті, ми схиляємо голови, вшановуючи всіх, хто мужньо поліг на фронтах, захищаючи свою Батьківщину. Ми згадуємо тих, хто був нещадно закатований у концентраційних таборах, чиє життя обірвалося в тилу від бомбардувань чи голоду. Ми віддаємо шану кожному, хто не шкодував власного життя, аби боронити рідну українську землю від нацистської агресії, забезпечуючи свободу для прийдешніх поколінь. Ця пам’ять слугує нам застереженням. Особливо болісно усвідомлювати, що і в наш час, на українській землі знову триває війна. Сучасна боротьба за незалежність України, розв’язана підступним агресором, є гірким нагадуванням про те, наскільки високу ціну доводиться платити за право бути вільними, за свою ідентичність та суверенітет. Ця боротьба є продовженням битви за ті цінності, які відстоювали наші предки. Ми пам’ятаємо, що будь-яка агресія завжди приносить лише горе і руйнування, і тому ми повинні бути єдиними та сильними у своїй рішучості. Ми висловлюємо щирі співчуття усім, хто втратив своїх рідних і близьких як у ті страшні роки Другої світової війни, так і нині, під час сучасної боротьби за вільну Україну. Ми пам’ятаємо кожну жертву цієї трагедії. Ми вшановуємо їхній подвиг і їхню безсмертну пам’ять. Ми єднаємося задля побудови мирного, вільного та процвітаючого майбутнього для України, усвідомлюючи, що тільки наша спільна праця та непохитна віра приведуть нас до перемоги. Вічна пам’ять загиблим героям, які віддали своє життя за Україну. Слава живим захисникам, які продовжують боротьбу за нашу державу! Цей День скорботи є не лише днем пам’яті, а й закликом до єдності, стійкості та рішучості у відстоюванні суверенітету та миру для України.