Сьогодні, 11 липня 2024 року, український народ вшановує одинадцяту річницю загибелі справжнього Героя, мужнього воїна Валерія Іващенка. Його ім’я навічно вписане в історію боротьби за незалежність та суверенітет України. Валерій Іващенко був не просто військовослужбовцем; він був символом незламності та відданості Батьківщині, одним із тисяч українських захисників, які віддали найцінніше – своє життя – задля мирного неба над нашою землею. Пам’ять про цього Героя має особливе значення. Ставши до лав Збройних Сил України, Валерій Іващенко усвідомлював усі ризики, але його рішучість захищати рідну землю була непохитною. Кожен загиблий воїн – це величезна втрата для нації, і Валерій Іващенко є яскравим прикладом самопожертви. Старший солдат Іващенко Валерій Володимирович служив кулеметником у складі 30-ої окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. Ця бригада відома своєю стійкістю та відвагою у найгарячіших точках оборони країни. 11 липня 2014 року, під час виконання бойового завдання, Валерій потрапив під жорстокий мінометний обстріл. Він отримав смертельне осколкове поранення, яке стало фатальним. Цей день став чорною датою для його родини, побратимів та всієї України, яка втратила одного зі своїх найкращих синів. Подвиг Валерія Іващенка є нагадуванням про високу ціну, яку Україна платить за свою свободу та територіальну цілісність у цій війні. Пам’ять про таких Героїв, як Валерій, є фундаментом національної ідентичності та джерелом натхнення для майбутніх поколінь. За виявлені особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за вірність військовій присязі, Валерій Іващенко був посмертно нагороджений високою державною відзнакою – орденом «За мужність» III ступеня. Це визнання його безприкладного внеску у спільну перемогу та свідчення його відданості ідеалам свободи. У цю скорботну річницю загибелі ми закликаємо всіх вшанувати пам’ять Героя. Це можна зробити щирим словом, тихою молитвою або хвилиною мовчання. Важливо, щоб покоління пам’ятали ціну, яку Україна платить за свою незалежність. Імена таких воїнів, як Валерій Іващенко, мають залишатися в серцях кожного українця, нагадуючи про велич духу та жертовність. Його життя – приклад для наслідування, а його загибель – вічний біль і вічне нагадування про те, що мир не дається просто так. Світла пам’ять про Валерія житиме доти, доки ми пам’ятаємо його подвиг. Нехай його душа знайде вічний спочинок. 🕯Вічний спочинок та світла пам’ять…