Народився Василь Васильович 25 грудня 1993 року в багатодітній родині у селі Бубнищі. Тут пройшло його дитинство, шкільні роки, тут він зустрів свою любов — дружину Христину. Разом вони виховували двох діток, мріяли, планували майбутнє, жили звичайним щасливим життям, яке назавжди змінила війна. 

Коли 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення росії, Василь не вагаючись став на захист своєї країни. Вже 28 лютого він долучився до лав Збройних Сил України. Служив стрільцем-помічником гранатометника у 3 механізованому відділенні 2 механізованого взводу 3 механізованої роти військової частини А0296. 

Його бойовий шлях був сповнений відваги та самопожертви. Побратими згадують Василя як надійного, мужнього та щирого воїна, який завжди був готовий підставити плече. Він ніколи не жалів себе, діяв з гідністю та честю, вірний присязі до останнього подиху. 

2 травня 2024 року, під час наступальних дій противника поблизу села Діброва Сєверодонецького району Луганської області, Василь загинув, боронячи рідну землю. Його смерть — це незаповнювана втрата для родини, громади, всієї України. 

Ми пам’ятаємо.  Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях, у дитячих очах, які ніколи не забудуть свого тата, у молитвах матері й дружини, у тиші карпатських лісів, де він народився. І кожна весна, що приходить на нашу землю, — це ще одне нагадування про тих, хто віддав за неї своє життя. 

Світла пам’ять Герою!  

Вічна слава Ткачу Василю Васильовичу!