ПАМ’ЯТАЄМО ГЕРОЯ ВІТАЛІЯ НАВРОЦЬКОГО

Навроцький Віталій Анатолійович, солдат, сапер інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти інженерно-саперного батальйону в/ч А0853. Позивний «Фантазьор». Віталій Навроцький, наш герой, народився 3 січня 1994 року в місті Бар. Його дитинство було непростим: у 2004 році він втратив батька, і з того часу його світ тримався на любові та самопожертві матері — Галини Григорівни. Саме для неї Віталій намагався бути опорою, ще зовсім юним усвідомивши, що життя вимагає сили та мужності. Він був світлим хлопцем з легкою усмішкою та спокійним характером.

Змалку Віталій виділявся допитливістю й добрим серцем. Він обожнював техніку, міг годинами розбиратися в автомобілях. Шкільні роки у другій барській школі залишили у пам’яті друзів і вчителів образ щирого, світлого хлопця. Після школи він здобував робітничі професії — газоелектрозварювальника, тракториста. Віталію Навроцькому подобалося відчувати результат власних рук, творити щось корисне.

Та головним покликанням стало військо. У серпні 2015 року Віталій підписав контракт із Збройними силами України. Йому було лише 21 — юнак, який міг би шукати для себе спокійного життя вдома, але натомість свідомо обрав шлях воїна. Починав водієм, а згодом, у листопаді 2023 року, Віталій Навроцький здобув професію водія-сапера — небезпечну і відповідальну, адже щодня доводилося дивитися в обличчя смерті.

Проте найціннішим у житті для Віталія була родина. У 2011 році він зустрів Анастасію, дівчину, яка стала його долею. Їхнє кохання було світлим і щирим: у 2014 році вони побралися, а незабаром з’явився на світ син Богдан. Віталій обожнював свого хлопчика, пишався кожною його перемогою, навіть найменшою. Часто говорив друзям, що найбільше мріє повернутися додому й виховувати сина, щоб той зростав у мирній країні. Ця мрія Віталія Навроцького надихає.

Служба привела його на схід України. Він воював у Харківській області, проходив службу в зоні АТО, у Донецькій області, в гарячих точках біля Соледара, у населених пунктах Весела та Федорівка. Його побратими згадують: Віталій ніколи не втрачав спокою, навіть коли ситуація була критичною. Він умів підтримати словом і жартом, недарма й позивний мав «Фантазьор» — бо навіть серед війни залишався мрійником, що бачив світліше майбутнє.

Та війна забрала його. 24 серпня 2024 року, у День Незалежності України, під час виконання бойового завдання у Федорівці Донецької області, коли він був прикомандирований до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади, життя Віталія обірвалося внаслідок атаки ворожих FPV-дронів. З того дня він вважався безвісти зниклим, і лише 13 лютого 2025 року стало відомо про його загибель. Цей день став днем великої втрати для його сім’ї, друзів, побратимів і рідної громади. Вічна пам’ять та шана Герою!

Віталій Навроцький назавжди залишиться у пам’яті як відданий син і люблячий батько, як вірний чоловік і надійний друг, як боєць, що до останнього подиху боронив рідну землю. Його життя — приклад мужності, любові до ближніх і до України. А його мрія — про мирне небо для сина та для всіх українських дітей — житиме доти, доки житиме наша країна. Віталій Навроцький – це справжній герой.