Сьогодні у Нових Петрівцях відкрито пам’ятний знак, присвячений дітям, чиї життя забрала росія. Місце для цього пам’ятника обрано не випадково: саме тут, три роки тому, ворожа ракета зруйнувала житловий будинок, ставши причиною трагедії.

У тій страшній події загинув дворічний Степан Шпак. Маленький хлопчик спав у своєму ліжечку, не підозрюючи, що світанок для нього ніколи не настане. Він став ще одним янголом, чиє життя обірвала війна.

Хвилиною мовчання та спільною молитвою вшанували пам’ять усіх дітей, які стали жертвами війни, розв’язаної росією. Кожна ворожа ракета, кожен смертоносний снаряд, що летить проти мирного населення, є спробою агресора знищити наше майбутнє. Вони прагнуть забрати тих, хто міг би стати вченими, лікарями, архітекторами, вчителями, поетами – тих, хто мав би будувати сильну та процвітаючу Україну. Ці діти війни назавжди залишаться у нашій пам’яті.

На Київщині російська агресія забрала 45 дитячих життів. Сорок п’ять сердець, сповнених мрій і надій, перестали битися. Кожне з цих життів могло змінити світ на краще, але не встигло. Цей біль не згасає, але він додає нам сил боротися далі – за кожну дитину, за кожну українську родину, за нашу рідну країну. Діти війни – це незагоєна рана на тілі України.

Ми ніколи не забудемо ці втрати. Ми ніколи не пробачимо злочинцям їхні дії. Ми зобов’язані зробити все можливе, щоб діти війни в Україні ніколи більше не гинули від війни. Адже кожна дитяча усмішка, кожен дитячий голосок – це найдорожче, що ми маємо оберігати та захищати. Ми повинні забезпечити мирне майбутнє для наших дітей, щоб вони ніколи не знали жахів війни. Пам’ять про загиблих дітей назавжди залишиться у наших серцях, і ми будемо боротися за те, щоб їхні мрії здійснилися в мирній Україні. Російська агресія не повинна забрати у нас майбутнє.