Пам’ять, гідна нагород: родинам полеглих воїнів вручили посмертні ордени «За мужність»

У скорботний, але водночас величний день, коли ми вшановуємо захисників України, на Алеї Героїв зібралися, щоб віддати шану тим, хто присвятив своє життя боротьбі за вільну Батьківщину. Цей день – це не лише день пам’яті, а й день глибокої вдячності нашим Героям. Міський голова Віктор Пась та начальниця Камінь-Каширського районного ТЦК та СП, підполковник Інна Заблоцька, вручили родинам полеглих воїнів посмертні державні нагороди – ордени «За мужність» ІІІ ступеня. Церемонію нагородження підтримали представники 42-ої окремої механізованої бригади.

Згідно з Указами Президента України, посмертними відзнаками були нагороджені чотири молодих Герої з нашої громади:

* Молодший сержант Валентин Карпік, уродженець села Раків Ліс, який загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині. Високу нагороду отримала його дружина Ірина.
* Солдат Дмитро Рабого, житель села Раків Ліс, який віддав життя біля населеного пункту Залізне на Бахмутському напрямку. Орден вручено його дружині Наталії.
* Солдат Василь Найдич, житель села Грудки, загинув у запеклому бою під Куп’янськом на Харківщині. Нагороду прийняли його батьки – Василь Андрійович та Марія Станіславівна.
* Солдат Богдан Диня, уродженець села Велика Глуша, загинув, захищаючи волю та незалежність України під час виконання бойового завдання поблизу села Шестерівка Чугуївського району Харківської області. Орден отримали його батьки – Євгеній Миколайович та Оксана Михайлівна.

Усі троє Героїв були надзвичайно молоді. Вони тільки починали свій життєвий шлях, будували плани на майбутнє, створювали сім’ї, але жорстока війна обірвала їхні мрії. Їхні життя, обірвані так рано, залишили глибокий слід у серцях земляків.

Найбільший біль для родин – це втрата, але водночас і найбільша гордість – їхні діти. Донечка Валентина Карпіка та син Дмитра Рабого народилися вже після загибелі своїх батьків. Вони ніколи не відчують батьківського тепла, але зростатимуть, знаючи про величний подвиг своїх татусів-Героїв. Їхні матері, батьки та дружини щодня несуть цей невимовний біль. Але поруч із болем завжди буде й світло – світло пам’яті, вдячності та любові всього народу, за якого вони загинули.

Їхні життя обірвалися передчасно, але їхній подвиг – вічний. Україна житиме доти, доки ми пам’ятатимемо імена своїх захисників. Вічна шана, вічна пам’ять і вічна слава тим, хто заплатив найвищу ціну за наше майбутнє.

Фото Андрія Літвінчука