🕯Пам’ять жива: 1 вересня минає перша річниця загибелі МИКОЛИ ПРОНІКА🇺🇦

💔Рік тому, захищаючи свободу і незалежність рідної держави, від рук російських окупантів загинув наш земляк, березівчанин МИКОЛА ПРОНІК. Ця трагічна подія залишила глибокий слід у серцях земляків.

🔷Пронік Микола Русланович народився 28 грудня 1981 року в мальовничому селі Гаївка, що на Роздільнянщині. Він отримав освіту в місцевій школі, а згодом, у 2002 році, здобув кваліфікацію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, слюсаря-ремонтника та водія автомобіля в професійно-технічному училищі № 13. Ці навички стали у пригоді йому в подальшому житті.

Після навчання Микола пройшов строкову службу в армії, служив у військовій частині в Криму (місто Сімферополь). Там, у взводі роти вогневої підтримки, він зарекомендував себе як сумлінний військовий, досконало володів зброєю та технікою, активно займався спортом та брав участь у змаганнях, що свідчить про його цілеспрямованість та дисципліну.

Після служби Микола повернувся на малу Батьківщину, де зустрів свою майбутню дружину Наталію. Деякий час вони проживали в Одесі, де Микола працював охоронцем, а Наталія – кухарем. У 2007 році подружжя переїхало до Березівки. Микола, захоплюючись технікою, розпочав працювати на шиномонтажі, спочатку в Одесі, а з 2014 року – в Березівці. У 2013 році їхня родина поповнилася сином Микитою.

Дружина Наталія згадує Миколу як майстра на всі руки, який міг полагодити будь-яку техніку, від мобільних телефонів до автомобілів. Його талант і покликання допомагати іншим приваблювали людей з усього району. Вона описує його як цілеспрямовану, добру, неконфліктну людину зі сталевим характером, яка завжди викликала повагу. Микола також мав велику любов до тварин, підгодовуючи їх навіть під час війни. Спорт відігравав важливу роль у його житті, забезпечуючи гарну фізичну форму. Він був чудовим сім’янином, турботливим чоловіком і люблячим батьком. Син Микита досягав успіхів у секції карате та гуртках творчості.

У 2022 році Микола став на захист України. Протягом півтора року він служив старшим оператором радіолокаційної станції протиповітряної оборони на Херсонщині, брав участь у визволенні Херсонщини. За сумлінну службу отримав звання молодшого сержанта. Відмовившись від пропозиції підвищення, він прагнув бути корисним у найгарячіших точках, приєднавшись до підрозділу «Кракен» і вирушивши на Харківщину, де і загинув у бою 1 вересня 2024 року, у віці 42 років.

За час служби молодший сержант Микола Пронік проявив себе як старанний, професійний військовий, здатний приймати правильні рішення в екстремальних ситуаціях, впевнено володів зброєю та стійко переносив труднощі служби. Він був комунікабельним і користувався повагою серед товаришів.

Побратими з «Кракену» згадують Миколу як сміливого, могутнього воїна, добру і чудову людину з непохитною волею. Його стійкість і характер демонстрували силу Збройних Сил України. Він був надійним товаришем, готовим підтримати у скрутну хвилину. Він є справжнім обличчям наших Збройних Сил, і його пам’ять назавжди житиме в серцях.

Сім’я Миколи втратила люблячого чоловіка та батька. Поховали Героя з військовими почестями на Алеї Слави в Березівці.

Микола Пронік був справжнім патріотом, безстрашним воїном, який боровся за незалежність України. Його мужність та відданість назавжди залишаться в пам’яті.

🙌 Низький уклін рідним та близьким воїна. Важко… Молодий… Ще жити й жити…

Згадайте його добрим словом і тихою молитвою. Пам’ятаємо кожного і будемо пам’ятати!!!

Герої не вмирають…
Слава Україні🇺🇦
Героям Слава🇺🇦

Березівський міський голова Валерій Григораш