🕯Наш Герой: 18 липня – річниця загибелі ПАВЛА ГАЛИЦЬКОГО🇺🇦

Рік тому, 18 липня, передчасно пішов з життя наш земляк, старший сержант ПАВЛО ГРИГОРОВИЧ ГАЛИЦЬКИЙ. Його пам’ять назавжди залишиться в серцях тих, хто його знав і цінував.

Павло Григорович народився 12 липня 1973 року в місті Березівка. Його дитинство пройшло в рідному місті, де він жив разом з батьками та сестрою. Навчався у середній школі №3, де виявляв інтерес до футболу та техніки, захоплювався картингом. Після школи вступив до Березівського ПТУ №43, а згодом здобув професію механіка у Петровському технікумі. Його прагнення до знань та майстерності було очевидним.

Служба в армії проходила в місті Одеса, де Павло здобув звання «старший сержант». Після повернення додому він разом із батьком започаткував власну справу, відкривши магазин та шиномонтаж. Павло Григорович повністю присвятив себе бізнесу, завжди готовий надати слушну пораду, допомогти з вибором та підтримати у будь-якій ситуації. Його підприємницький дух і допомога клієнтам були відзначені багатьма.

На початку 2000-х років Павло Григорович одружився з Тетяною. У щасливому подружжі народилося двоє дітей – син Серафим та донька Іринка. Серед захоплень Павла були полювання, але згодом він знайшов більше задоволення у риболовлі. Рідні та близькі згадують Павла як надзвичайно добру та чуйну людину, яка ніколи не відмовляла в допомозі. Досі клієнти згадують його магазин, його допомогу та «золоті» руки. Дружина з любов’ю розповідає про його рибальські походи, як він варив запашну юшку та ділився нею з друзями та знайомими. Його гостинність та вміння пригощати залишили незабутні спогади.

З перших днів повномасштабного вторгнення Павло пішов до територіальної оборони. Йому було доручено перевозити поранених на автомобілі з позначкою «Червоний хрест», а також виконувати інші важливі завдання для підтримки військових та цивільних. На жаль, через проблеми зі здоров’ям лікарі наполягали на операції. Однак раптовий інсульт скасував її. Павло довго боровся за своє здоров’я, незважаючи на серцеві недуги, він ніколи не скаржився.

Його бажання захищати країну було незламним. У 2024 році Павло був мобілізований. 12 липня він відзначив своє 51-річчя. Трагічно, 18 липня, його серце зупинилося під час навчальних тренувань у військовій частині. Вічна пам’ять Павлу, якому назавжди залишився 51 рік…

Це невимовна втрата для його великої родини, яку він завжди підтримував. Без опори залишилися батьки Григорій Степанович та Валентина Терентіївна, дружина Тетяна, сестра Наталія, син Серафим та донька Ірина. Його відхід залишив глибоку порожнечу.

Павла Григоровича поховали на Алеї Слави у місті Березівка. Він віддав своє життя, захищаючи нас.

Низький уклін рідним та близьким нашого Героя. Нехай його пам’ять буде благословенною.

Згадаємо його добрим словом та тихою молитвою.🕯
Пам’ятаємо і будемо пам’ятати!

Спочивай з миром, Павле!🇺🇦

З повагою, Березівський міський голова Валерій Григораш.