🕯Пам’ять жива: 31 серпня минає перша річниця від дня смерті Героя України ВІТАЛІЯ ТКАЧУКА🇺🇦

💔Рік тому передчасно обірвалося життя нашого земляка, мужнього воїна, мешканця села Червоне ВІТАЛІЯ ТКАЧУКА.

🔷Віталій Іванович Ткачук народився та виріс у селі Червоному Березівського району. Він був наймолодшим із шести дітей у родині. Навчався у Вікторівській школі, де здобув освіту після 9 класу. У шкільні роки активно займався волейболом. Згодом продовжив навчання у місті Миколаїв за спеціальністю «інженер-механік», адже з дитинства цікавився технікою.

На другому курсі навчання стан здоров’я його матері погіршився, і Віталій прийняв відповідальне рішення перейти на заочну форму навчання, щоб мати змогу працювати та підтримувати родину. Він знайшов своє покликання у сфері будівництва, працюючи старшим прорабом в Одесі.

У 2019 році Віталій був призваний на військову службу Березівським РТЦК. Після проходження навчання у військовій частині в смт. Десна, він розпочав службу в місті Вознесенськ. Разом із побратимами, Віталій брав безпосередню участь у захисті міста Вознесенськ від російських окупантів на початку повномасштабного вторгнення. Його 80-та бригада разом з військовими 28-ї бригади зупинили ворога на підступах до міста, не допустивши його просування на Березівщину. Сестра Інна згадує, як Віталій хвилювався за рідних, казав: «Якщо я не буду за зв’язку, то виїжджайте з Березівки!» Багато хто з березівчан пам’ятає ті страшні дні та з вдячністю згадує воїнів, які тоді відстояли Вознесенськ, а багато хто поклав за це своє життя.

На початку 2022 року Віталію закінчився термін контракту, але він ухвалив тверде рішення продовжити захищати Україну. Він потрапив на Донеччину, де брав участь у важких боях за Оріхове. Віталію дуже подобалася служба пліч-о-пліч зі своїми бойовими побратимами, і навіть у відпустці він ніколи не знімав військову форму. Згодом були ротації на Харківщину, Запорізьку область, і знову повернення на Донеччину.

Сестра Інна з теплотою згадує брата як надзвичайно працьовиту, доброзичливу людину, яка завжди готова була прийти на допомогу, і ніколи не втрачала оптимізму. Віталій мав «золоті» руки: займався ремонтами як вдома, так і допомагав іншим, не міг всидіти без діла.

Сміливий, завзятий, сильний і завжди відданий своїй справі – таким запам’ятався Віталій. Солдат, такелажник такелажного відділення взводу забезпечення роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення Віталій Іванович Ткачук, вірний військовій присязі на вірність Українському народу, загинув 31 серпня 2024 року на Донеччині. Йому назавжди залишилося 28 років.

У нього залишилися мати Тетяна Олександрівна, сестри, брати та його маленька донечка Каролінка.

Героя поховали з військовими почестями на Алеї Слави у місті Березівка.

Він був справжнім сином своєї Батьківщини, патріотом України, який безстрашно боровся з ворогом.

🙌Низький уклін рідним та близьким нашого Героя. Важко втрачати таких молодих та відважних.

Згадаємо його добрим словом та тихою молитвою.

Пам’ятаємо кожного і будемо пам’ятати!
Герої не вмирають…
Слава Україні🇺🇦
Героям Слава🇺🇦

Березівський міський голова Валерій Григораш