🕯Пам’ять жива: 9 вересня минає перша річниця загибелі ВЛАДИСЛАВА ЯКОВЛЄВА🇺🇦

💔Рік тому, захищаючи свободу та незалежність рідної держави, від рук російських окупантів загинув наш земляк, мешканець с. Вікторівка ВЛАДИСЛАВ ЯКОВЛЄВ.

🔷Владислав Станіславович Яковлєв народився 26.12.1982 року в селі Вікторівка. Змалечку Влад був міцним та активним хлопчиком, навчався у місцевій школі. Юнацькі роки, як і весь життєвий шлях, він присвятив спорту. З 1998 по 2001 рік здобував фах кухаря у професійно-технічному училищі № 19. Після навчання, з 2002 року, розпочав трудову діяльність в агрофірмі ім. Посмітного, де працював і його батько. Владислав відзначався відповідальним ставленням до роботи, був активним, врівноваженим та сумлінним працівником, служив прикладом для колег, які його поважали та довіряли. “Вадіком”, як його частіше називали друзі, за життя мав багато друзів, товаришів та знайомих.

Як згадують рідні, “Влад не боявся важкої праці”. Він мріяв про власну родину, тому наполегливо працював, аби забезпечити себе та допомагати близьким. Владислав не стояв на місці: працював у місті Одеса, потім вирушив у мореплавство, продовживши робочий шлях на судні «Delphin». У цей час в Україні у Владислава залишилася цивільна дружина та донечка Ангеліна.

З початком повномасштабного вторгнення Владислав перебував в Україні. Разом зі своїм братом Тарасом він з першого дня став на захист країни від ворога. Владислав пліч-о-пліч воював із двома іншими березівчанами, на жаль, також полеглими Героями – Сергієм Булавенком та Миколою Солярчиком. Він надзвичайно важко переживав загибель своїх побратимів.

Владислав брав участь у визволенні Херсона. Після цього змінив місце дислокації на Донецьку область, де у пекельних боях разом із побратимами стримував та давав відсіч збройній агресії рф. Пройшовши “найгарячіші точки”, зокрема Мар’їнку, Владислав, маючи дві контузії, знову вирушив на Херсонщину, де продовжував захищати країну.

На жаль, 9 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Новогрядне Херсонської області, загинув водій протитанкового взводу роти вогневої підтримки батальйону морської піхоти Владислав Станіславович Яковлєв. Йому назавжди залишилося 41…

У військового залишилися батьки, брати та донечка. Його поховали з військовими почестями у рідному селі Вікторівка. Він був справжнім патріотом України, безстрашним воїном та відважним сином своєї Батьківщини, який безстрашно боровся із російським окупантом.

🙌 Низький уклін рідним та близьким воїна. Важко… Ще жити й жити…

Згадайте його добрим словом і тихою молитвою. Пам’ятаємо кожного і будемо пам’ятати!!!

Герої не вмирають…
Слава Україні🇺🇦
Героям Слава🇺🇦

Березівський міський голова Валерій Григораш