Пам’яті воїна – Героя Олександра Мосендза…

21 березня – третя річниця героїчної загибелі ладижинського захисника Мосендза Олександра Руслановича. Цей день назавжди залишиться в пам’яті тих, хто знав Олександра, як символ мужності та самовідданості.

Олександр народився 13 березня 1998 року в Ладижині. З дитинства він вирізнявся доброзичливістю та відкритістю. Закінчив загальноосвітню школу №2, де його з великою теплотою й донині згадують вчителі. Вони відзначали його як дуже добру, щиру, виховану та порядну дитину. Шкільні роки Олександра стали фундаментом його подальшого життєвого шляху.

Після закінчення школи Олександр навчався у Вінницькому професійному училищі №7, здобув професію зварювальника. Його трудовий шлях розпочався на підприємствах Ладижина, де він зарекомендував себе як відповідальний та працьовитий працівник. Пізніше працював у Вінниці, продовжуючи професійне зростання.

Коли ворог розпочав бойові дії на сході України, Олександр не залишився осторонь. Він пішов служити в зону АТО/ООС, демонструючи свою готовність захищати країну. Протягом трьох років, з 2018-го по 2021-ий рік, він перебував на передовій, здобуваючи бойовий досвід та протистоячи російській агресії. За зразкове виконання військового обов’язку Олександр був нагороджений медалями «За зразкову службу в Збройних Силах України» та «Учасник бойових дій, ветеран війни». Його служба стала прикладом відваги та самопожертви.

Після повернення з зони АТО/ООС Олександр продовжив свою трудову діяльність, але з початком повномасштабної російської агресії його, як досвідченого воїна, призвали до Збройних Сил України. Він служив старшим солдатом, бойовим медиком 3-го механізованого взводу механізованої роти військової частини А2960. Його медичні навички та досвід були вкрай важливими для порятунку життів побратимів.

21 березня 2022 року під селищем Оленівка Миколаївської області Олександр Мосендз разом з побратимами потрапив під ворожий вогонь. Обстріл їхньої колони був настільки потужним, що хлопців накрило великим шаром землі. Трагічна загибель Олександра стала великою втратою для всіх, хто його знав. Поховати Героя та віддати йому останню шану вдалося лише на 68-й день після загибелі.

За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Олександр був нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня» (посмертно). Він загинув смертю хоробрих, виконавши з честю і гідністю свій військовий обов’язок, захищаючи кожного з нас. І пам’ять про його подвиг громада берегтиме довіку. Його ім’я назавжди вписане в історію України.

Наші Герої завжди будуть жити в наших серцях… Ми пам’ятаємо кожного, хто віддав своє життя за Україну.