ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ ВАДИМА ЧИЖЕВСЬКОГО

Вадим Андрійович Чижевський, позивний «Каспер», був солдатом, командиром міномета мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону в/ч А 4689. Його життя, що обірвалося 2 жовтня 2024 року внаслідок дронової атаки, стало прикладом незламності духу та глибокої відданості. Вадим народився 2 березня 1974 року. З перших днів свого життя він боровся за існування, з’явившись на світ крихітним, вагою в дев’ятсот грамів. Його дитинство, як згадує сестра Світлана, було сповнене спокою та незламної сили духу, немов ранкове небо.

Родина пройшла крізь чимало випробувань, щоб Вадим міг жити. І він не просто вижив – він виріс у гідну людину, яка наповнила своє життя змістом, добротою та честю. Шкільні роки у Войнашівській школі, навчання у Чернятинському технікумі та служба в армії стали важливими етапами формування його характеру. Згодом він здобув вищу освіту в Кам’янець-Подільському аграрному університеті, працював у колгоспі, а потім обійняв посаду лісника у Підлісному Ялтушкові. Саме тут, серед тиші лісу, він зустрів свою любов – Любу. Разом вони виховали двох синів, Ростислава та Дмитра, передаючи їм найцінніше – тепло, чесність і любов.

Коли діти підросли, сім’я переїхала до селища Бар. Вадим знайшов роботу на Барському консервному заводі, де його шанували як сумлінну та порядну людину, завжди готову прийти на допомогу. Колеги пам’ятають його не як балакуна, а як тихе, але тепле світло, що зігрівало їхні будні щирістю. Його ставлення до роботи та людей було взірцем. Він не шукав гучних слів, віддаючи перевагу діям.

Історія захисту України для Вадима почалася ще у 2014–2015 роках, коли він пішов добровольцем у зону АТО. Повернувшись, він ніс у собі важкі спогади, які не завжди можна було висловити словами. Життя тривало: завод, заробітки, буденні клопоти. Але з початком повномасштабного вторгнення, Вадим без вагань став на захист Батьківщини. Його мотивацією був захист майбутнього синів, аби вони не мусили проходити через подібні випробування. «Я буду на цій війні або до кінця війни, або до свого кінця», – говорив він, демонструючи надзвичайну рішучість.

Попри проблеми зі здоров’ям, Вадим залишався в строю, служив на передовій. Його життя обірвала ворожа дронова атака 2 жовтня 2024 року. Ця втрата стала невимовною трагедією для родини та всіх, хто його знав. Слова стають безсилими перед обличчям такої тиші. «Він відчував, що це буде його останній вихід», – згадує сестра. Навіть найближчі не знали деталей його служби, адже Вадим не ділився ними. Його мужність була відзначена нагородами: прижиттєво – відзнакою за відвагу, а посмертно – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Однак жодна нагорода не може заглушити біль втрати.

Пам’ять про Вадима Чижевського, позивного «Каспер», живе у його синах, рідних, друзях та побратимах. Він залишив після себе приклад людини честі, слова та любові. У нашій пам’яті він назавжди залишиться не лише відважним воїном, а й люблячим батьком, чоловіком, сином і другом. Його тихий, але непохитний голос продовжує лунати в наших серцях, нагадуючи про цінність життя та необхідність його захисту. Кожен, хто знав Вадима, пам’ятатиме його як справжнього Героя.