ПА’МЯТІ ГЕРОЯ ВЯЧЕСЛАВА СІГНАЛЄВИЧА

«…Безсмертні душі їх у вирій відлітають,
Залишившись навічно янголами там.
І хоч говорять, що герої не вмирають,
Героям мертвим ми завдячуєм життям…»
Сьогодні минає рік, як вічний сон одного із наших земляків-Захисників став нашим вічним болем.

Сігналєвич Вячеслав Олександрович народився 21 червня 1972 року в с. Нижнє Деражнянського району Хмельницької області. Мав двох братів: старшого Олександра та молодшого Василя. У віці 2-х років з родиною переїхав у м. Бар Барського району. Навчався в ЗОШ №3 м. Бар. Полюбляв грати у футбол та по сезону в хокей на льоду.
Після закінчення 10 класів вступив до Барського будівельного училища на спеціальність «зварювальник».
За станом здоров’я в армії службу не проходив.
Працював на різних підприємствах в Барському районі та за кордоном. В 2006 році познайомився з майбутньою дружиною Ольгою, а в 2009 році одружились. Вячеслав доньку Ольги прийняв як свою рідну. Мали онуків, яких він безмежно любив, грав з ними в різні ігри, допомагав робити уроки.
Турботливий, люблячий чоловік, батько, дідусь, який завжди захистить і прикриє, чудовий друг, порядна, працьовита та доброзичлива людина. Дуже добре вмів працювати з металом, любив робити металеві квіти. Захоплювався психологією.
Вірний Син України, який не зміг спокійно дивитись, як російська орда знищує його країну, забираючи життя безневинних людей…
З початком повномасштабного вторгнення Вячеслав в лютому 2022 року добровільно став на захист своїх рідних, України та кожного з нас. Був направлений на навчання в військову частину 3008 Національної гвардії України.
В листопаді 2022 року подав заяву та був перенаправлений в частину 3028 Національної гвардії України. А вже в квітні 2023 року Вячеслава направили виконувати бойові завдання в Донецьку область. Під час виконання одного з завдань отримав важке поранення. Після лікування йому давали 10 днів відпустки для відновлення здоров’я, проте він відмовився зі словами: «Як мої хлопці будуть без мене». Далі частину Вячеслава перевели на Запорізький напрямок.
28 серпня 2023 року він востаннє набрав свою сім’ю. Попередив, що йде на завдання та може деякий час бути без зв’язку.
День за днем наш Герой гідно йшов своїм шляхом – шляхом відважного Воїна. Для ворогів він був карою, а для бойових товаришів – старшим Братом. Усі побратими знали, що на нього можна покластися в будь-якій ситуації, що він завжди дотримується свого слова та прикриє собою у потрібний момент. Він свято вірив у Перемогу українського війська, та не судилося Героєві її діждатися…
29 серпня старший солдат, навідник оператор 3 відділення 2 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення Сігналєвич Вячеслав Олександрович під час виконання бойового завдання загинув.
За наш спокій, за мир в Україні наш земляк заплатив надвисоку ціну – своїм життям. Були мрії, були плани на майбутнє, та їх перекреслила безглузда та безжальна війна російської федерації проти України, яка вже забрала у нас так багато…
Друзі та побратими згадують Вячеслава з захопленням. Був не просто старшим – він був мудрим, давав багато цінних порад, підказував. У нього вчились усьому. Ніколи нічого не боявся, сміливо йшов в бій, був хоробрим і відважним Воїном.
Вячеслав став частиною нашої історії, і кожен із нас несе відповідальність за те, щоб його пам’ять про нього жила далі. Він був тим, хто не боявся йти вперед, хто стояв на захисті України в найтяжчі моменти, і ми повинні продовжувати його справу – кожен на своєму місці боротися за нашу свободу, за нашу незалежність, за наше майбутнє.
Вічна пам’ять відважному сину українського народу, мужньому Захиснику та справжньому патріоту України. Спочивай з миром, Вячеславе, наш славний Лицарю Небесного легіону!
Слава Герою!