ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ ГРИГОРІЯ КУРЖОСА
Життя само по собі швидкоплинне. Тим більше гірко і боляче, коли його безжально вкорочує жорстока рука ворога. Коли насильно не дають дожити, доробити, долюбити. Коли людей вбивають на їх рідній землі. Людей, які нікого не чіпали, ні на що чуже не претендували. Які захищають своє: свою країну, свою землю, свої сім’ї, своє право на мирне, вільне життя.
На превеликий жаль, це стосується і не одного нашого земляка…
Куржос Григорій Миколайович народився 25 грудня 1981 року в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Мав молодшу сестричку Ніну. За сімейними обставинами, ще у дитинстві, разом із мамою переїхали на її батьківщину в с. Затоки Барського району. Закінчив 11 класів Войнашівської ЗОШ. Був відмінником, дуже любив навчання, захоплювався спортом. Був прихильником здорового способу життя.
Вступив до Вінницького національного аграрного університету на спеціальність «Механік». Після трьох курсів денну форму навчання змінив на заочну та пішов в армію на строкову службу. Там отримав звання сержант.
Після армії працював переважно на будівельних роботах в межах України та за кордоном.
Любив займатись домашнім господарством, посадив сад та самостійно його доглядав. Захоплювався риболовлею. Був надзвичайно компанійським, мав 6 похресників. Намагався допомогти кожному, хто цього потребував.
З майбутньою дружиною Іриною познайомились ще у юнацькі роки. Кохана чекала Григорія з армії. Одружились. В 2005 році народилась донечка Яна, а в 2008 році ще одна донечка Софія.
«Батьком він був суворим, любив дисципліну. Але при цьому ніколи нічого для дівчаток не шкодував. Забезпечував їх усім, чого вони хотіли. Доньки обоє дуже схожі на нього. І кожного разу, коли приїздив з роботи, обов’язково привозив мені квіти. Був нашою надійною опорою та підтримкою. Постійно мені повторював: «Все у нас буде добре», – розповідає дружина Ірина.
В 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, Григорій одразу пішов до територіальної самооборони. А в лютому 2023 року доєднався до лав ЗСУ.
Рідним та друзям правди про своє місце перебування не повідомляв. Намагався оберігати від поганих новин. Переконував, що він у безпечному місці та що все буде добре. Брав безпосередню участь в боях, але рідним про це нічого не казав.
«Я тут заради своїх дітей. Мені шкода тих молодих хлопців, які вже воюють, а самі ще навіть сім’ї своєї не мають. А мені є кого конкретно захищати», – казав дружині Григорій.
Захисник планував приїхати у відпустку 1 серпня на день народження своєї матері. Сім’я дуже чекала свого любого сина, чоловіка та батька. Але жорстока війна розпорядилась по іншому.
Старший стрілець – оператор 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти, сержант Куржос Григорій Миколайович з позивним «Зьома» загинув 8 червня 2023 року під час ведення бойових дій в н.п. Невельське Донецької області.
Загинув в розквіті сил, не доживши, не здійснивши своїх життєвих планів, не повернувшись до своєї люблячої сім’ї, яка його так чекала, не зустрівши нашої Перемоги, в ім’я якої він воював. Григорій віддав своє життя за Батьківщину, за кожного з нас. І всі ми йому за це безмежно вдячні.
Він був прекрасною людиною, чудовим сім’янином, хоробрим і самовідданим Воїном. Таким він і залишиться в нашій пам’яті, в наших серцях. Спочивай спокійно, дорогий наш Герой і Захисник Григорій Миколайович Куржос!
Вічна тобі шана і пам’ять! Ми тебе не забудемо! Слава Герою!