ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ ОЛЕГА КОМАРЧУКА
Герої, які гинуть на війні, назавжди залишаються в людській пам’яті, як приклад справжнього патріотизму і високої відданості своїй Вітчизні, своєму народу. Поряд з пам’яттю живе і не згасає важкий біль за людиною, якої вже не побачимо, не обнімемо, не поспілкуємось. Та разом з тим ми маємо в нашій пам’яті, в наших душах і серцях хоч і зболену, але щиру вдячність загиблим Героям за те, що вони ціною свого життя нищили клятого ворога, робили все від них залежне, щоб зберегти свою землю, свою країну, щоб український народ міг жити в мирі і спокої, жити в незалежній Україні!
Саме з глибоким сумом і щемною вдячністю сьогодні ми згадуємо Олега Комарчука — людину, яка віддала своє життя, захищаючи рідну землю. Його життєвий шлях став прикладом мужності, самовідданості та працьовитості. Олег був не лише люблячим братом і надійним другом, але й воїном, який без вагань став на захист Батьківщини. Історія його життя та подвигу назавжди залишиться в наших серцях…
Олег Миколайович Комарчук народився 15 січня 1998 року в селі Терешки Барського району. Він зростав у сім’ї з двома молодшими братами. Закінчив Терешківську школу, а після цього продовжив навчання в Кузьминецькому ліцеї, де здобув фах тракториста.
Після завершення навчання працював слюсарем. Його знали як добру, веселу, щиру, працьовиту та щедру людину, завжди готову допомогти іншим.
6 жовтня 2023 року був призваний на військову службу. Був призначений стрільцем-санітаром 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А7093. Проявив себе відважним воїном. Та двого воювати йому не судилось.
На превеликий жаль, 28 грудня 2023 року, біля населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області, Олег загинув під час ворожого мінометного обстрілу. Не стало молодої сповненої сил та енергії, життєвих планів та надій людини. Ця смерть важким болем відгукнулась у серцях всіх, хто його знав.
Вчителі згадують про Олега:
«Кажуть, що небо забирає найкращих. Мабуть так… Нині кожен куточок нашої країни омитий слізьми. Плаче Україна за своїми синами-Героями.
От і у нашу громаду рік назад також ввірвалося пекучим болем велике горе. Горе втрати. Загинув наш учень, житель села Олег Комарчук. Жорстока, безжальна війна забрала не лише його життя, а й його мрії, майбутнє, осиротіла його рідних і близьких.
Як важко усвідомити, що його вже немає поруч з нами.
Олег був спокійний, врівноважений, скромний, сумлінний, з багатим внутрішнім світом. Він ніколи не намагався вирізнятися серед інших, цінував друзів і дружбу, сам був хорошим вірним другом. Він бажав всім добра і сам був доброю дитиною. Олег був трудящим, умілим, любив працювати і допомагати. Як старший син у сім’ї, був підтримкою для батьків, молодших братів, своєї бабусі.
Як боляче і сумно, що нещадна війна позбавила життя молоду людину, вбила надію у серцях рідних.
В скорботі схиляємо голови, сумуємо і розділяємо горе родини.
Пам’ять про Олега залишиться в наших серцях. Низький уклін, вічна шана і царство небесне нашому Герою».
Олега завжди пам’ятатимуть як веселого, доброго, усміхненого хлопця. Таким він був, таким і залишиться в наших серцях. Залишиться, як Герой!
Слава нашому Герою Олегу Миколайовичу Комарчуку! Слава Україні!