ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ ОЛЕКСАНДРА БОДНАРА
Війна не жаліє нікого. Жорстока, немилосердна, нелюдська, вона нищить усіх, хто попадає в її страшні жорна. Гинуть, хто вже чимало прожив і хто тільки почав доросле життя. Хто вже чогось домігся і хто тільки складає свої плани на життя. А в серцях однаково пекучий біль за всіма, гіркі сльози і невимовний жаль…
Наш земляк Боднар Олександр Миколайович народився 22 лютого 1987 року в с. Ялтушків Барського району. Мав молодшого брата Миколу. Коли Олександру було 2 роки, родина переїхала в с. Гулі. Там пройшли його дитячі та юнацькі роки. Закінчивши 11 класів Гулівської ЗОШ, вступив до Вінницького вищого професійного училища на спеціальність «Електромеханік». Закінчив також Барський будівельний ліцей по спеціальності «столяр-будівельник» та Говорський професійний аграрний ліцей по спеціальності «Тракторист-машиніст».
Полюбив і добре освоїв комп’ютери, свій перший самостійно склав ще у шкільні роки. Цей компю’ютер чудово працює вже 20 років. Дуже добре розумівся в техніці. Любив тварин, мав багато друзів.
Був дуже близьким із братом. Завжди були разом. Та, за трагічних обставин, коли Миколі було 24 роки, він загинув. Олександр важко переніс цю втрату.
Працював на різних роботах. Зокрема, довгий час працював за кордоном.
З майбутньою дружиною Наталею познайомився ще у школі. В 2012 році одружились. В 2013 році у подружжя народилась донечка Даша, а в 2016 синочок Даня.
«Він дуже сильно любив своїх дітей. Саша був більше на заробітках, але коли приїздив, то намагався максимум дарувати їм уваги. Ми усі разом багато подорожували. Чоловік ніби намагався жити на повну. Мав дуже багато мрій та планів на життя», – розповідає дружина Наталя.
Наприкінці 2022 року Олександр став на захист України, доєднавшись до лав ЗСУ. Пройшов навчання в м. Житомир. Так як він добре знав комп’ютери, Олександру пропонували служити в штабі, проте він рішуче відмовився, хотів бути безпосередньо в бойовій частині. Після навчання приймав участь в бойових діях спочатку в Донецькій області, потім був направлений в Луганську область. І хоч мав цілком законні підстави не йти на службу, але свідомо ними не скористався.
«Намагався часто телефонувати, щоб ми не хвилювались. Розповідав усе, про що можна було говорити. Навіть коли я чула в телефоні вибухи десь близько до нього, відповідь була одна: «Все добре», – бадьоро говорив він.
В липні 2023 року Олександра з бригадою направили на військове завдання. Рухались колоною. Попереду йшла група танків танків, машина Олександра – одразу за ними. Під час руху, колона потрапила під дуже сильний і щільний артилерійський обстріл.
Солдат, водій артилерійської батареї 2 парашутно-десантного батальйону Олександр Боднар загинув 21 липня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі н.п. Новоселівське Сватівського р-ну Луганської обл. Загинув, сповна виконавши свій обов’язок перед Батьківщиною, захищаючи свою країну, своїх рідних та близьких.
«Він був добряк, завжди на позитиві, над кожним міг пожартувати, але ніколи це не було образливо. Наш надійний побратим і товариш, вірний і сміливий воїн, ніколи не боявся йти вперед» – згадують побратими про Олександра.
Він намагався бути на позитиві в будь яких ситуаціях. З ним було надійно і в мирному житті, і в бою. Всі знали – він ніколи не підведе.
За ним болять серця рідних та близьких, усіх, хто його знав, болить серце неньки України.
За такими, як Олександр, мало бути наше майбутнє, заради якого він і пішов воювати і заради якого не пошкодував свого життя.
Такі Герої-Захисники навічно залишаються в людській пам’яті, служать прикладом і дороговказом для нащадків.
Хай земля тобі буде пухом, наш славний Воїн Олександр Миколайович Боднар.
Вічна шана і слава Герою!