ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ ОЛЕКСАНДРА ЗЛОТКОВСЬКОГО

Злотковський Олександр Віленович, позивний «Тьомний», старший солдат, головний навідник гранатометного відділення 81-ї бригади 2-го аеромобільного батальйону 7-ї роти військової частини А-2120 – це ім’я, яке назавжди закарбується в історії України як символ мужності та самовідданості. Незважаючи на початкові проблеми зі здоров’ям, що стали причиною звільнення з армії за бронхіальної астми, Олександр був сповнений рішучості стати на захист своєї Батьківщини. Повномасштабне вторгнення застало його за кордоном, на заробітках, але звістка про напад на рідну Вінницьку область не залишила його байдужим. Він негайно повернувся в Україну, щоб стати в стрій.

Шлях Олександра був сповнений випробувань: важкі бої, численні поранення та тривалі періоди відновлення. Проте, незважаючи на все, він ніколи не здавався. Народився Олександр 13 вересня 1994 року в місті Бар Вінницької області. Його дитинство пройшло в колі матері, Пустовіт Олени Іванівни, та вітчима, Коваля Миколи Олександровича, адже батько залишив родину, коли Олександру було лише чотири роки. Старшою сестрою була Свіровська Наталія Віленівна. Мати працювала на Барському консервному комбінаті, а вітчим – охоронцем у військовій частині міста Бар.

Навчання Олександр розпочав у місцевій школі № 4, а після її закінчення у 2009 році вступив до Барського професійного будівельного ліцею, де здобув червоний диплом за спеціальністю «Маляр-штукатур». У житті він поспішав, ніби відчуваючи, що часу обмаль. У 19 років Олександр одружився, а вже за рік, у 2014-му, народилася донечка Вікторія. Ще через п’ять років, у 2019-му, сім’я поповнилася синочком Вадимом. Олександр безмежно любив своїх дітей та дружину, завжди прагнучи бути для них надійною опорою. Його життєрадісність та готовність допомогти іншим були його незмінними рисами.

У 2015–2019 роках Олександр працював охоронцем у військовій частині А-0853 у місті Бар. У 2021 році він виїхав на заробітки до Чехії, працюючи на будівництві, саме там його застала звістка про повномасштабне вторгнення. 17 серпня 2022 року Олександр прийняв військову присягу, пройшов відбір та 35-денне навчання у Великій Британії, після чого одразу вирушив на найгарячіші точки фронту, служачи у Десантно-штурмових військах ЗСУ.

У березні 2023 року Олександр зазнав поранення нижньої кінцівки та осколкового поранення стегна. Після лікування він повернувся до виконання бойових завдань. Наприкінці квітня того ж року, на Лиманському напрямку, він отримав ще одне, цього разу дуже важке та множинне поранення кінцівок, включаючи наскрізне поранення лівого стегна. Незважаючи на складність реабілітації, Олександр не здавався. Як тільки стан дозволив, він знову присвятив себе захисту Батьківщини.

За виявлені мужність та героїзм 6 травня 2023 року Олександр отримав грамоту від командира оперативно-тактичного угруповання «Лиман». 22 серпня 2024 року він був нагороджений командиром ОТУ «Луганськ» нагрудним знаком «Луганськ». На жаль, 30 серпня 2024 року, під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Білогорівка Сєверодонецького району Луганської області, життя Олександра Злотковського обірвалося. Йому назавжди залишиться 29 років. Йдуть найкращі сини України… Вічна слава та шана нашому Герою!

[fb_vid id=