ПАМ’ЯТІ ГЕРОЯ ОЛЕКСАНДРА МЕЛЬНИКА

Мельник Олександр Дем’янович, позивний «Медок», солдат, кулеметник 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч А7379, назавжди залишиться в наших серцях.

Народився Олександр 7 квітня 1983 року в мальовничому селі Іванівці Барського району. Його дитинство минуло серед зелених садів і теплих людських сердець. Змалку він вирізнявся працьовитістю, життєрадісністю й щирістю. Після навчання в Івановецькій школі він продовжив здобувати освіту, закінчивши у 2000 році Войнашівську ЗОШ. Вже наступного року, у 2001 році, Олександр опанував професію електрозварювальника в професійно-технічному училищі №8 міста Бар. Його прагнення до нових знань не зупинялося, і у 2002 році він отримав ще одну спеціальність — бармена-офіціанта у Вінницькому вищому професійному училищі №4.

Працював Олександр Мельник багато й сумлінно. Його трудовий шлях був різноманітним — він працював і на будівництві, і в охороні ЗОШ №1 міста Бар. Та де б не був, завжди залишався людиною, на яку можна покластися. Тихий, спокійний, але завжди з іскрою в очах — таким його пам’ятають колеги та друзі. Його сумлінна праця була прикладом для оточуючих.

Особливою пристрастю Олександра стало бджільництво. Його любов до працьовитих комах переросла у справжнє покликання. Він мав понад сотню бджолиних сімей і з 2019 року був одним із засновників спілки пасічників Барського району. Ця діяльність приносила йому неабияке задоволення.

У 2010 році Олександр одружився. Через рік на світ з’явився старший син Артем, а у 2014 — Ілля. Для своїх хлопців він був опорою, другом і героєм задовго до фронту. Він не пропускав жодного їхнього виступу чи шкільного свята, разом ходили на риболовлю, саджали дерева, будували вулики. Його дім завжди був наповнений сміхом, рухом і добротою. Він був люблячим батьком і чоловіком, який цінував сімейні цінності.

Коли у серпні 2024 року прийшла повістка, Олександр Мельник не вагався. 12 числа цього ж місяця він став до лав захисників України. Пройшов навчання, а потім вирушив на Донецький напрямок, у місто Гірник. У телефонних розмовах із рідними він, як завжди, жартував, підтримував інших і повторював: «Не хвилюйтеся, все буде добре». Його слова вселяли надію.

14 жовтня 2024 року родина чула його востаннє. Потім — мовчанка. Місяці невідомості, сподівань, молитов і віри. Лише 13 червня 2025 року родина отримала сповіщення: ДНК підтвердило — Олександр загинув 16 жовтня 2024 року в н.п. Гірник Донецької області. Ця звістка стала ударом для всіх, хто його знав.

Він був людиною світла. Чесним, справедливим, відданим своїй родині, землі, Батьківщині. Справжній сім’янин, який усе життя працював і мріяв про мирне майбутнє для своїх синів. Пам’ять про Олександра Мельника житиме вічно.

Вічна пам’ять та слава Герою!