Сьогодні, з важким серцем, ми вшановуємо другу річницю трагічної загибелі відважного захисника України, молодшого сержанта Володимира Миколайовича Колодніцького. Два роки тому, 1 липня 2023 року, життя цього вірного сина Батьківщини обірвалося під час виконання бойового завдання. Внаслідок підступного мінометного обстрілу поблизу населеного пункту Невське, що на Луганщині, Україна втратила одного зі своїх найкращих синів. Ця болюча дата навіки закарбована в пам’яті його рідних, бойових побратимів та всього українського народу, який ніколи не забуде ціну свободи.Володимир Колодніцький був не просто військовослужбовцем; він був справжнім прикладом мужності та самовідданості. З перших днів повномасштабного вторгнення він без вагань став на захист Держави, доєднавшись до лав Збройних Сил України. Його посада — заступник командира бойової машини — свідчить про його професіоналізм та довіру, яку до нього мали командири та побратими. Володимир Колодніцький стояв на варті нашої землі, відстоюючи кожен її клаптик, кожне село, кожне місто, захищаючи мирне небо для майбутніх поколінь. Його героїчний вчинок є нагадуванням про те, якою ціною дається наша незалежність.Скорбота, яку розділяємо з рідними та близькими Володимира, невимовна. Біль втрати такого патріота відчувається кожним, хто розуміє масштаб цієї війни та її страшні наслідки. Ми висловлюємо найглибші співчуття родині Володимира Колодніцького, розділяючи їхнє горе. Нехай пам’ять про його подвиг буде вічною. Кожен, хто віддав своє життя за Україну, залишається в наших серцях не просто ім’ям, а символом незламності та непереможності духу.Ми схиляємо голови у доземному поклоні перед загиблим воїном. Його ім’я, Володимир Колодніцький, назавжди буде вписано золотими літерами в історію України як ім’я справжнього героя. Ми пам’ятаємо його жертовність, його відвагу та його безмежну любов до Батьківщини. Ці слова – «Не забудемо! Не пробачимо!» – є не просто гаслом, а глибоким зобов’язанням перед тими, хто віддав найдорожче. Це наша обіцянка зберегти пам’ять про кожного полеглого захисника, такого як Володимир Колодніцький, і боротися до перемоги, щоб їхня жертва не була марною.Поетичні рядки, присвячені полеглим героям, якнайкраще передають той біль, що охоплює наші душі:«Болить! Пече! Щемить душа.І пеленою сльози застеляють очі.Нехай хоч там впокоється душа,Що бачила страшні і дні, і ночі.Ми перед вами в невідплатному боргу,Герої України — сини її та дОньки.Вони щитом закрили Україну — довелось,І полягли на полі того бою.»Ці слова є відлунням наших почуттів та подяки. Ми, українці, перед вами, Герої України, у невідплатному боргу. Пам’ять про Володимира Колодніцького та інших захисників, що віддали своє життя за незалежність, житиме вічно. Їхня самопожертва є фундаментом нашої свободи та майбутнього. Ми продовжуємо боротьбу, надихаючись їхнім прикладом, і віримо, що перемога буде за нами. Вічна пам’ять та слава героям!