Сьогодні, з глибоким сумом, ми вшановуємо три роки з дня загибелі в бою за Україну нашого земляка – Копайгородського Олександра Сергійовича. Йому назавжди 36 років, і його подвиг навічно залишиться в серцях українців як символ незламної мужності та самопожертви. Пам’ять про Олександра Копайгородського є живим доказом ціни, яку наш народ платить за свою свободу та незалежність.

Олександр народився в мальовничому смт Вороновиця Вінницького району, де зростав і формувався його характер. Після закінчення школи він обрав мирну професію будівельника, а згодом працював на Білоцерківському млині, створюючи добробут для своєї родини та громади. Його життя було прикладом працьовитості та звичайної людської гідності.

У 2014 році Копайгородський Олександр переїхав разом з родиною до Теплицької громади, де оселився у селі Удич. Тут він продовжив своє мирне життя, виховував дітей та був опорою для своїх близьких. Проте, коли ворог підступно перетнув кордони нашої Батьківщини, Олександр не зміг залишитися осторонь. Його внутрішній голос захисника України покликав його на оборону рідної землі.

Олександр Копайгородський був одним із перших, хто став на захист країни, долучившись до антитерористичної операції ще у 2014 році. За свою мужність і відданість справі він був нагороджений медаллю «За участь в антитерористичній операції» та двома медалями «Учасник АТО». Ці відзнаки є свідченням його незламного духу та готовності до боротьби за світле майбутнє.

26 лютого 2022 року, на третій день повномасштабного вторгнення, Копайгородський Олександр Сергійович був призваний на військову службу по мобілізації до лав Збройних Сил України. Він служив у механізованому відділенні механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А0666, де гідно виконував свої обов’язки, захищаючи кожного з нас.

На жаль, 19 червня 2022 року, близько 19:35, під час виконання чергового бойового завдання, Олександр Копайгородський загинув у нерівному бою з ворогом поблизу населеного пункту Прибузьке, що на Миколаївщині. Його життя обірвалося занадто рано, залишивши після себе незагоєну рану в серцях рідних та всієї громади. У захисника залишилися мати, дружина та двоє синів, які втратили свого чоловіка та батька, а Україна – одного з найкращих своїх синів.

За особисту мужність і самовіддані дії, захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі й стримування збройної агресії, а також за вірність Присязі, Указом Президента України молодший сержант Копайгородський Олександр Сергійович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно. Ця найвища державна нагорода є символом визнання його неймовірного внеску у захист нашої країни.

Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях, у кожному світанку, у кожній усмішці дітей, які зростають у вільній Україні. Пам’ять про Олександра Копайгородського та всіх полеглих захисників є священним обов’язком для кожного з нас. Ми пам’ятаємо їхні імена, їхні обличчя та їхній жертовний подвиг. Вони вічно залишатимуться в строю, надихаючи нові покоління на боротьбу за мир і свободу.

« повернутися