# ** Пам’яті Романа Качура…**
# **А світ мовчав… Волала Україна…**
# **На сході маками вкривалася земля.**
# **Ридала мати над застиглим тілом сина,**
# **Ридало місто – чули всі здаля…**
# **Чому загинув і чому невчасно рано?!**
# **Травневий вітер пестив пелюстки…**
# **Зчорнілу душу вкрили вирви-рани,**
# **А юне тіло обійматимуть квітки.**
# **А світ мовчав. А матері ридали.**
# **І порожніли села та міста…**
# **Майже щодня дітей у засвіт проводжали,**
# **Війна підступна не звертала на літа…**
# **Лежить Роман… Йому б ще жити й жити!**
# **Та що за Бог цю долю обирав?!**
# **Йому б кохати і своїх дітей ростити…**
# **Але каzап Його життя забрав!**
# **Не буде прощення ніколи супостату!**
# **Катам горіти у пекельному вогні!**
# **Злетить голубкою у синь душа солдата…**
# **Нам так потрібна Перемога у війні!**
# **Роман загинув, та лишилася Вкраїна –**
# **Знекровлена, зруйнована, одна…**
# **Ми Переможемо, зведемось із руїни,**
# **Щоб в пеклі скнів рашистський сатана.**
# **Пробач, не вберегли Тебе, Романе,**
# **Як сотні тисяч інших по країні…**
# **І знову цвинтар. А на нім могили-рани,**
# **Кривавий пам’ятник невмерлій Україні…**
# **Погляньте в небо – там наші Герої…**
# **Вони для всіх нас відвойовують життя…**
# **Ми Переможемо! Держава наша встоїть!**
# **Заради мирного планети майбуття…**