Подружжя бойових медиків Ігор та Поліна, об’єднані любов’ю до подорожей, знайшли своє покликання у переобладнанні автомобілів для потреб евакуації поранених. До повномасштабного вторгнення їхнім головним захопленням були мандрівки: Поліна активно займалася гірським туризмом, а Ігор подорожував автостопом, сягнувши навіть Пакистану. Війна застала їх за кордоном – Ігоря у США, Поліну в Бразилії, але обоє повернулися до України, щоб стати частиною батальйону «Госпітальєри» як бойові медики. Саме під час ротацій вони познайомилися та почали зустрічатися.

Глибоко розуміючи нагальні потреби медиків на евакуації, вони започаткували власну майстерню «Frame», де переобладовують звичайні автівки на спеціалізовані евакуаційні машини. Ігор підкреслює важливість їхньої справи в історичний для України час, а подружжя займається цим вже третій рік. Вони діляться історіями про службу, перші виїзди, трансформацію, яку принесла війна, та про деталі, які роблять кожну їхню машину особливою – від «мінімальної душі» до качечки на торпеді.

Історія Поліни

До вторгнення Поліна працювала графічною дизайнеркою, її життя оберталося навколо гірських походів та подорожей. Починаючи з літа 2022 року, вона пройшла вишкіл у «Госпітальєрах» і стала бойовим медиком. Повернувшись в Україну з Бразилії, де вона перебувала на початку війни, Поліна відчула, що може робити значно більше для своєї країни.

Історія Ігоря

Ігор, який до війни активно подорожував світом, зокрема, в Індію, опинився у Сан-Франциско на початку повномасштабного вторгнення. Попри початкову невизначеність, він вирішив повернутися в Україну, де спочатку працював фіксером для AFP, а згодом приєднався до «Госпітальєрів» як бойовий медик. Його перший виїзд на ротацію, де він познайомився з Поліною, був наповнений усвідомленням важливості його місії.

«Люксевак» з лінолеумом та качечками на торпеді

Подружжя зіткнулося з незручностями транспортування поранених у неадаптованих авто, де пилюка потрапляла у відкриті рани, а відсутність належного освітлення та опалення ускладнювало надання допомоги. Натхненні досвідом колег, зокрема, загиблої парамедикині Ірини Чеки «Чеки», вони вирішили переобладнати власне авто. Не маючи попереднього досвіду, але з великим бажанням допомогти, вони залучили друзів і втілили свою ідею, створивши першу комфортну машину для евакуації з автономним опаленням, якісним освітленням та затишним інтер’єром, включаючи лінолеум на підлозі та маленьку качечку на торпеді.

У машинах має бути «мінімальна душа»

Ідея трансформації автомобілів у спеціалізовані «кейсеваки» (evacuation cars) стала для Ігоря та Поліни справою життя. Вони започаткували майстерню «Frame», яка активно співпрацює з військовими підрозділами, зокрема, з 3-ою штурмовою бригадою, переобладнавши вже понад десять евакуаційних автомобілів. Надихнувшись успіхом, вони залучають до роботи ветеранів та цивільних, створюючи простір, де кожен може зробити свій внесок у перемогу. Навіть маленькі деталі, як-от фігурки на торпеді, додають «душі» машинам, роблячи атмосферу менш гнітючою в умовах війни.

«Ми повинні не просто прожити життя, а долучитись до важливої справи»

Робота майстерні «Frame» – це не лише про технічне переобладнання, а й про створення спільноти та відчуття приналежності. Для ветеранів це можливість залишатися у колі «своїх», працювати на підтримку війська та бачити безпосередню користь від своєї праці. Ігор підкреслює, що війна – це можливість для українців проявити себе, зробити внесок у спільну справу і стати частиною історичних подій. Бажання віддавати, а не лише брати, стало головним мотиватором для обох. Майстерня активно приймає донати для продовження своєї роботи, допомагаючи рятувати життя бійців на передовій.