У середині серпня 2025 року, американський президент Дональд Трамп доклав значних зусиль для організації переговорів щодо завершення російської агресії проти України. Хоча він обіцяв «закінчити війну за 24 години» під час своєї виборчої кампанії, ця мета залишалася недосяжною протягом тривалого часу. Протягом перших 7 місяців свого другого президентства Трамп публічно посварився з Президентом України Володимиром Зеленським, назвавши його диктатором з низьким рівнем підтримки, обмежив доступ ЗСУ до розвідданих та поставок зброї, а також активно тиснув на Україну, а не на агресора.

З огляду на це, ідея американського президента щодо проведення зустрічі з Володимиром Путіним на Алясці була сприйнята в Україні з обережністю, яка межувала з обуренням. 15 серпня, попри скептичні настрої, Трамп зустрівся з російським диктатором, що стало черговою «червоною лінією» для українців та європейських лідерів. У відповідь, 18 серпня, була сформована коаліція за участі Президента Зеленського та європейських лідерів, яка вирушила до Вашингтона, щоб запобігти подальшим крокам, що могли б зашкодити інтересам України. За результатами цього саміту, Білий дім оголосив про підготовку до двосторонньої зустрічі між лідерами України та РФ, після якої планувався тристоронній форум за участі Президента США.

У західних дипломатичних колах почали звучати заяви про близькість «дипломатичного рішення», а американські та європейські ЗМІ активно маніпулювали даними про настрої українського суспільства, «бажання миру» та «втому від війни». Ці маніпуляції призвели до питання, яке пролунало від журналіста до Президента Зеленського під час зустрічі у Білому домі: як довго він планує «посилати солдатів на смерть», коли народ, нібито, «хоче переговорів про мир».

Ця ситуація спонукала «Українську правду» до аналізу реальних настроїв українців щодо переговорів, довіри до їхніх учасників та рівня підтримки Президента Зеленського, що є критично важливим для сприйняття результатів будь-яких мирних домовленостей в Україні.

**Чи хочуть українці переговорів про мир**

7 серпня, за тиждень до зустрічі Трампа і Путіна на Алясці, американський Інститут Ґеллапа опублікував дослідження щодо настроїв в Україні. Дослідження показало, що якщо на початку російського вторгнення у 2022 році понад 70% українців виступали за боротьбу до повної перемоги, то станом на серпень 2025 року майже 70% схиляються до ідеї якнайшвидшого завершення війни шляхом переговорів. Схожі дані були опубліковані соціологічним центром SOCIS у червні, згідно з якими лише близько 20% українців підтримували продовження війни до досягнення певних цілей, тоді як близько 70% підтримували заморозку конфлікту або початок міжнародних переговорів.

Однак, інтерпретація цих даних американськими соціологами, а особливо медіа та політиками, була не зовсім коректною. За словами виконавчого директора Київського міжнародного інституту соціології Антона Грушецького, відповідь на питання про бажання переговорів не можна розглядати ізольовано від інших питань, зокрема, щодо готовності до поступок. Він зазначив, що хоча більшість людей бажають миру, їхня готовність до конкретних поступок є значно нижчою.

Грушецький пояснив, що з 2023 року, після не надто успішного контрнаступу, в українському суспільстві спостерігається певна зміна настроїв у бік прийняття нових реалій, але це не означає готовність йти на будь-які умови. Якщо на території України під контролем Росії або офіційне визнання окупованих територій як частини Росії, то 70-80% українців виступають проти таких варіантів. Опитування SOCIS також показало, що близько 30% опитаних були проти будь-яких поступок Росії. Найчастіше українці були готові відмовитися від вступу до НАТО (понад 36%), але це пов’язано зі зниженням віри у можливість вступу до Альянсу.

З іншого боку, українці вірять у можливість вступу до ЄС. Питання поступок тісно пов’язане з гарантіями безпеки. За словами Грушецького, мирний план, що передбачає тимчасову окупацію територій, може бути прийнятий лише за умови надання надійних гарантій безпеки. Без них більшість респондентів відкидає такі пропозиції.

**Хто союзники України в мирі**

Ставлення українців до Сполучених Штатів зазнало драматичних змін. Якщо на початку вторгнення рівень схвалення дій Вашингтона сягав 66%, то за каденції Дональда Трампа він впав до 16%. 73% українців не підтримують поточний курс керівництва США. Це, зокрема, спричиняє скептицизм щодо можливості Трампа досягти сталого миру через переговори з Путіним. Лише 25% опитаних вірили, що зустріч на Алясці може призвести до стійкого миру, тоді як 50% сподівалися на короткострокове припинення вогню.

Попри це, поступово спостерігається відновлення позитивного ставлення до США. Дані серпневого опитування КМІС свідчать, що українці починають вірити, що Штати працюють на завершення війни на прийнятних умовах. Це пов’язано з тим, що Трамп не здав Україну в принципових питаннях, і більшість українців усвідомлюють, що саме США відіграють ключову роль у пошуку рішення конфлікту. 70% українців вважають, що Вашингтон має відіграти значну роль у розв’язанні конфлікту.

Українці також хотіли б залучення країн ЄС (75%) та Об’єднаного Королівства (71%) до переговорного процесу. Тому формат вашингтонської зустрічі за участі лідерів України, США, ЄС та Великої Британії є найбільш бажаним для українців, оскільки саме цим країнам та інституціям вони найбільше довіряють і чиї гарантії безпеки хотіли б отримати.

Важливим фактором для легітимізації результатів переговорів є підтримка Президента Зеленського. Після публічної сварки з Білим домом рівень суспільного схвалення Зеленського дещо зріс, проте після необдуманої атаки на антикорупційні органи та хвилі протестів він відчутно похитнувся. Однак, Грушецький зазначає, що коли діяльність президента оцінюється в контексті міжнародної політики, він сприймається краще. Риторика президента щодо «червоних ліній» синхронізована з результатами опитувань, що викликає позитивне сприйняття серед громадськості. Наявність європейських партнерів також додає віри в переговорний процес. Отже, президент має довіру, за умови дотримання «червоних ліній».

**Роман Романюк, УП**