Ми продовжуємо серію історій про вимушених переселенців, які знайшли прихисток в Олександрії. Сьогодні ми познайомимося з Русланою та Олександром, які приїхали до Олександрії з Харкова, але родом із Рубіжного, що на Луганщині.

До війни Руслана працювала технологом в хімчистці, а Олександр був наладчиком обладнання на шкарпетково-панчішному виробництві. Їхнє життя змінилося кардинально, коли вони були змушені залишити свій дім і почати все з початку в новому місті.

Спочатку вони планували переїхати до сина в Харків після його навчання. Проте, ситуація в Рубіжному, розташованому поблизу сірої зони з постійними бойовими діями, змусила їх переглянути свої плани. Вони вже почали облаштовувати нове життя в Олександрії, зняли квартиру, Руслана навіть знайшла роботу. Але війна внесла свої корективи.

У рідному Рубіжному оголосили про тотальну евакуацію для всіх жителів Луганської області. Це було важке, але необхідне рішення. Руслана та Олександр згадують цей період як час невизначеності та страху, коли кожна година була на вагу золота. Рішення про евакуацію далося їм нелегко, але вони розуміли, що безпека їхньої сім’ї – найважливіше.

Переїзд до Олександрії став початком нового етапу їхнього життя. Вони зіткнулися з багатьма труднощами, але знайшли підтримку та допомогу серед місцевих жителів. Руслана та Олександр вдячні за наданий прихисток та можливість адаптуватися до нових умов.

Вони продовжують будувати своє життя в Олександрії, сподіваючись на мир та повернення до нормального життя. Їхня історія – це приклад мужності, стійкості та віри в краще майбутнє. Ми продовжуємо слідкувати за їхньою долею та бажаємо їм сил і наснаги.

Якщо ви також є переселенцем або бажаєте допомогти, не соромтеся ділитися своїми історіями та підтримувати один одного. Разом ми сильніші!