Люди, які першими розділяють горе з родинами загиблих воїнів, часто залишаються в тіні. Однак їхня робота, сповнена тяжких ударів, полягає у доставці найстрашнішої звістки – сповіщення про смерть. Цю надзвичайно складну місію виконує офіцер першого відділу Бориспільського РТЦК Володимир Мамітько. Його досвід, здобутий під час виходу з Дебальцевого, здається йому легшим за психологічний тягар, який він несе, повідомляючи близьким про втрату їхніх героїв.

Психологічна стійкість офіцера

Володимир Мамітько, офіцер першого відділу Бориспільського РТЦК, ділиться своїми переживаннями щодо роботи, яка вимагає неймовірної психологічної стійкості. Він порівнює вихід з Дебальцевого, однієї з найскладніших битв війни на сході України, з процесом повідомлення родинам про загибель їхніх близьких. На його думку, доставити сумну звістку про смерть воїна, який віддав життя за Україну, є набагато важчим завданням, ніж будь-які військові випробування. Ця робота вимагає не лише професіоналізму, але й глибокого співчуття та емпатії, адже кожна така звістка – це не просто офіційне повідомлення, а глибока особиста трагедія для родини.

Виконання обов’язку перед країною та громадою

Праця Володимира Мамітька – це яскравий приклад виконання найвищого обов’язку перед Батьківщиною та своїми співгромадянами. Він є тим, хто першим стикається з наслідками війни на особистому рівні, розділяючи горе з тими, хто втратив найрідніших. Його діяльність підкреслює важливість підтримки сімей військовослужбовців та героїв, які віддали своє життя за свободу та незалежність України. Ця робота є невід’ємною частиною загальної системи вшанування пам’яті полеглих воїнів та підтримки їхніх родин у найважчі часи. Історія Володимира Мамітька нагадує про те, що за кожним офіційним повідомленням стоїть людська доля та глибокий біль, який потребує розуміння та співчуття.

Війна залишає глибокий слід

Війна в Україні, що триває, залишає невиліковні рани не лише на полі бою, а й у душах людей. Володимир Мамітько, як і багато інших офіцерів та військовослужбовців, щодня стикається з наслідками цієї війни. Його слова про те, що сповіщати про загибель воїнів важче, ніж вийти з Дебальцевого, свідчать про глибину психологічного навантаження, яке несуть ті, хто виконує ці обов’язки. Це нагадування про те, що війна – це не лише цифри та статистика, а реальні людські трагедії, які торкаються кожного. Історія Володимира Мамітька – це ще один голос, що закликає нас до єдності, підтримки та вшанування пам’яті наших героїв, які віддали найцінніше заради майбутнього України.