Плакало небо… прощалася родина…. проводжала вся громада…

Сьогодні в селі Звіздівка провели в останню дорогу відважного воїна, люблячого чоловіка та батька, дорогого сина та брата Анатолія МАРТИНЧУКА

Дорога до рідного дому була вистелена осінніми квітами, на які багата українська земля. Жителі громади зустрічали 41-річного Героя на колінах.

Мартинчук Анатолій Васильович народився 8 лютого 1983 року в селі Звіздівка, де проживав, навчався, працював, створив сім’ю. Добрий, відзивчивий, товариський. Не міг стояти осторонь, коли війна в його країні і в липні 2023 року став на захист нашої Батьківщини.

Солдат, військовослужбовець помічник гранатометника Анатолій Мартинчук загинув 29 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання, внаслідок отриманих поранень, несумісних з життям, відданий Військовій присязі та вірний Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в районі населеного пункту Липці Харківської області.

Сьогодні, перед останнім земним шляхом ми вклоняємося Анатолію МАРТИНЧУКУ за його мужність, бо кожний, хто бере в руки зброю, знає, що це може бути дорога без повернення. Нам усім потрібно запам’ятати останній вчинок воїна Анатолія і шлях, який він пройшов гарячими стежками війни. Його ім’я по праву буде закарбоване серед безліч інших, чий вибір був захищати Україну.

Священнослужителі Православної Церкви України відправили поминальну молитву за упокій душі полеглого захисника України.
З усіма військовими почестями поховали Анатолія Мартинчука на місцевому кладовищі. Рідна земля прийняла тіло Героя під звучання Державного гімну України та трикратні постріли.
Сину захисника вручили Державний Прапор України.

Щирі співчуття матері Софії, дружині Юлії, сину Іллі, доньці Ангеліні, сестрам військовослужбовця, усім, хто знав і любив Анатолія за життя.

Вічна і незгасима пам’ять захиснику Вітчизни!

Спочивай з миром Герою!