ПЛАЧЕ МАТИ…
ПЛАЧЕ НЕБО…
ПЛАЧЕ УКРАЇНА ЗА СВОЇМИ СИНАМИ…

Сьогодні навіть погода ніби сама за себе говорила… Серед літа — хмуре небо, холодний вітер і незвична тиша. Здавалося, що сама природа сумує разом із нами, проводжаючи в останню путь нашого Захисника. Небо було затягнуте важкими сірими хмарами, а сильний дощ безупинно лив, ніби самі небеса не могли стримати своїх сліз. Краплі падали на землю, на прапори, на квіти, на обличчя людей, змішуючись із людськими сльозами. Здавалося, що цього дня плакала вся природа, оплакуючи молоде життя, яке так передчасно обірвала війна.

Головинська громада попрощалася із Героєм — нашим земляком, жителем села Чудви Овдійчуком Денисом Володимировичем, 30 вересня 2000 р.н.

Біль втрати неможливо передати словами… Ще вчора він був поруч, будував плани, мріяв, жив своїм молодим життям. А сьогодні ми стоїмо зі сльозами на очах, проводжаючи його у вічність.

Під час заупокійної молитви кожне слово священника проникало просто до серця. Біля будинку панувала така тиша, що було чути лише його голос і шум дощу. Його слова про жертовність, любов до ближнього, про вічне життя та силу молитви торкалися кожної душі, залишаючи глибокий біль і водночас тиху надію. Неможливо було стримати сліз — разом із дощем плакали люди, які прийшли віддати останню шану своєму Захисникові.

Денис ріс, навчався, працював, будував своє майбутнє. Здобував освіту у Будівельному коледжі в місті Костопіль, мав добрі плани та прагнення. Він був люблячим сином, братом, рідною людиною для своєї сім’ї.

У Дениса залишилися мама Валентина, троє сестер та брат, для яких ця втрата стала невимовним болем. Материнське серце назавжди нестиме рану від втрати сина, а сестри берегтимуть світлу пам’ять про свого брата. Його брат також нині захищає Україну, продовжуючи боротьбу за нашу державу.

Тепер назавжди 25…
Такий молодий, у нього попереду мало бути ціле життя — наповнене радощами, мріями, зустрічами та щасливими моментами. Але жорстока війна безжально забрала його майбутнє.

Денис був вірний Військовій присязі на вірність Українському народові. Мужньо виконавши свій військовий обов’язок, в бою за Україну її свободу та незалежність помер 2 липня 2026 року, поблизу с.Брусівка Краматорського району Донецької області від отриманих при пораненні травм. Він віддав найдорожче — власне життя.

Сьогодні громада схилила голови у глибокій скорботі. Під звуки прощальної молитви, молитви побратимів, крізь рясний дощ, люди навколішки проводжали свого Героя в останню путь.
Рідні берегтимуть пам’ять про люблячого сина, брата, а побратими — про мужнього воїна, який стояв до кінця.

Війна щодня забирає найкращих… Гине цвіт української нації — молоді, сильні духом, віддані своїй державі люди, які стали на захист рідної землі.

Щирі співчуття мамі, сестрам, брату, рідним, близьким, друзям і побратимам Дениса. Нехай Господь дасть сили пережити цей страшний біль утрати.

Вічна пам’ять і слава Герою Денису!

Твій подвиг назавжди залишиться в наших серцях. Низький уклін за мужність, відвагу і жертовність заради України.