Плаче небо крізь промені сонця, плаче згорьована родина, плаче вся Україна за своїми Героями-синами…Сьогодні село Берестовець зібралося, щоб провести в останню путь та вшанувати пам’ять свого земляка – відданого воїна-захисника, людину надзвичайної щирості та доброти, Сергія Миколайовича Самонюка. Ця подія стала символом невгамовного болю, що охопив не лише рідних, а й усю громаду, яка втратила одного зі своїх найдостойніших синів. Поховання Сергія Самонюка стало глибокою раною для всіх.Над селом, ніби розділяючи спільне горе, нависло важке, сіре небо. Природа, здавалося, тужила разом з усіма присутніми, віддаючи данину пам’яті загиблому воїну. І саме в мить найглибшого прощання, коли біль сягнув свого апогею, небеса ніби розступилися: крізь хмари пробилося лагідне сонце, а легкий, дрібний дощ ніжно поцілував землю. Це було схоже на сльози небес за Героєм, який, завершивши свій земний шлях, піднявся ангелом до неба, щоб стати частиною небесного війська.Сергій Миколайович Самонюк народився 24 січня 1976 року у рідному селі Берестовець. Тут він зробив свої перші кроки, навчався в місцевій школі, мужнів, зростав, створив міцну сім’ю та працював, будуючи своє життя. Після закінчення школи він продовжив здобувати освіту у Мирогощанському фаховому коледжі, де отримав знання, які стали основою його подальшого шляху. Все його життя було нерозривно пов’язане з рідною землею.12 жовтня 2022 року Сергія було призвано на військову службу Рівненським РТЦК та СП м. Рівне. Він не вагаючись став на захист України, зайнявши відповідальну посаду головного сержанта – командира стрілецького відділення, стрілецького взводу стрілецької роти. Вірний Військовій присязі, Сергій мужньо та самовіддано виконував свій обов’язок перед українським народом, перед майбутнім своїх дітей та всієї вільної та незалежної держави. Його служіння стало прикладом справжнього патріотизму та відданості.13 червня 2025 року його життя героїчно обірвалося під час виконання бойових завдань у районі населеного пункту Малинівка Запорізької області. Сергій віддав найцінніше – своє життя – заради захисту рідної землі, її суверенітету та незалежності. Його душа піднялася в небо, долучившись до сонму небесних воїнів. Він – серед тих українських захисників, хто тепер пильнує мир та спокій України вже з висоти, продовжуючи свій незримий, але такий важливий захист. Це вічна пам’ять герою.Сергій залишив по собі невимовний смуток у серцях своїх батьків, люблячої дружини Ірини, сина Дениса та доньки Катрусі. Він залишив добру та світлу пам’ять про себе як про людину з великим серцем, надзвичайно чуйну, справедливу та щиру до всіх. Його доброта, спокійна сила та надійність назавжди житимуть у спогадах усіх, хто мав щастя знати його особисто. Його героїчна жертва заради захисту України ніколи не буде забута.Похований Сергій Миколайович на місцевому кладовищі у рідному селі Берестовець – на тій землі, яку він любив понад усе, яку захищав до останнього подиху. Ця земля прийняла свого відданого сина, який віддав своє життя за її майбутнє.Світла пам’ять і вічна шана Герою. Його подвиг – у наших серцях. Його душа – серед янголів. Його ім’я – навіки в пам’яті вдячної України.