ПЛІЧ-О-ПЛІЧ ІЗ ПЕЧЕНІГАМИ: ЯК ВАПНЯРСЬКА ГРОМАДА ТВОРИТЬ ПОБРАТИМСТВО ЧЕРЕЗ ДІЮ 🩵💛

Коли країна переживає найбільше випробування у своїй новітній історії, саме громади стають тим ґрунтом, з якого проростає надія. Не декларативна, не гучна, а жива – така, що має обличчя конкретних людей, їхніх рішень, маршрутів, підписів під документами та простягнутих рук допомоги. Саме такою стала поїздка делегації з Вапнярської громади на Харківщину – до Печенізької громади, яка за роки війни стала символом стійкості, витримки й незламності. 4 серпня 2025 року між цими двома громадами прокладено міст довіри, підтримки й майбутньої співпраці — у межах національного проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади», ініційованого Президентом України. Цей проєкт має на меті підтримати громади-форпости — ті, що опинилися на лінії бойового зіткнення або в прикордонних зонах. Через партнерство з громадами тилу — такими як Вапнярська — реалізуються конкретні кроки: фінансова допомога, ремонтна та гуманітарна підтримка, обміни досвідом, культурні ініціативи. Проєкт об’єднує тих, хто постраждав, і тих, хто може допомогти, у спільному прагненні зберегти країну та дати кожному куточку України шанс на відновлення.

Цей день увійде в спільну історію двох громад як початок нових взаємин – заснованих на глибокому розумінні реальності, в якій живе Україна. Делегація з Вапнярки, яку очолив селищний голова Олександр Горенюк, прибула до Печенігів із чіткою позицією: бути поряд не заради формальності, а заради діла. Разом із ним у поїздці взяли участь заступник селищного голови Володимир Василенко, директорка Центру надання соціальних послуг Світлана Куржос, начальник Відділу освіти, культури, молоді та спорту Світлана Ревтюх і головний спеціаліст Відділу освіти, культури, молоді та спорту Олена Масловська. Кожен з них — із багажем досвіду та відкритим серцем до співпраці.
Гостинно й щиро Печенізька громада зустріла своїх партнерів: керівництво селищної ради, фахівці різних сфер, освітяни, працівники культури, соціальної сфери – всі, хто знає ціну кожному дню після повномасштабного вторгнення. В атмосфері довіри й уваги до деталей було представлено відеопрезентацію про Печеніги: як жили до війни, як трималися у найстрашніші дні, як вистояли і що потребують сьогодні, аби відбудовуватись не лише фізично, а й внутрішньо, духовно, ментально.
Для гостей з Вапнярки ця поїздка не стала просто ознайомленням – це була подорож крізь біль і гідність. Вони побачили руїни освітніх закладів, виробничих об’єктів, доторкнулися до зраненого серця громади, яка прийняла на себе перші удари війни. А ще — побачили так звану «дорогу життя» — шлях, яким у 2022 році десятки тисяч людей з Луганської та Харківської областей проривалися до підконтрольної території, рятуючи дітей, батьків, себе. Саме ці кадри, ці історії й ці погляди залишаються у пам’яті надовго. Вони більше за будь-які слова промовляють: допомагати тут — означає допомагати всій Україні.
Особливо емоційним моментом стало обговорення деокупованих сіл, які ще донедавна перебували в тимчасовій окупації. Зруйновані хати, заміновані дороги, тиша, що досі пам’ятає звуки обстрілів, і люди, які попри все залишилися жити на рідній землі. І тепер, після деокупації, вони живуть серед зруйнованого, але не в зневірі. Там, де стояли танки, знову звучить дитячий сміх. Там, де були ворожі блокпости — повертається пошта, працюють бібліотеки, доглядають квіти біля шкіл. Вони не починають з нуля — вони продовжують шлях, який ніхто не зламає. І кожен метр цього шляху — вистражданий, вимолений, вистояний. Це не просто рух уперед. Це — рух крізь біль, який не знищив, а загартував.
Говорили не лише про виклики, а й про сенси. Про те, що означає бути поряд у надзвичайних умовах. Це про право кожної громади на розвиток. Це про надію, яка живе там, де хтось простягає руку допомоги. Це про впевненість у тому, що жодна громада не залишиться сам-на-сам зі своїми проблемами. Це про екстремальний досвід, який перетворює людей на лідерів, а партнерство — на справжнє братерство. Це про дії, які важливіші за слова. І про те, як разом можна пройти через бурю й зберегти найголовніше — віру в людину, віру в себе, віру в країну.
Саме тому кульмінацією зустрічі стало підписання Меморандуму про співпрацю між Печенізькою та Вапнярською громадами — документа, який зафіксував не лише наміри, а й відповідальність. Відтепер обидві громади обмінюватимуться досвідом, підтримуватимуть ініціативи в освіті, культурі, соціальній сфері. Але найголовніше — залишаться разом у найважчі миті, і разом — у щасливі дні майбутнього.
Сьогодні Вапнярська громада — частина великого національного проєкту, який перетворює Україну з роз’єднаної мозаїки на єдиний витвір волі, підтримки й добросусідства. І це не просто слова. Це — відповідь на війну дією. Це — віра в те, що громади можуть більше, ніж здається. Це — сила, яка об’єднує країну там, де здавалось, усе зруйновано. Але зруйновано — не назавжди.
І якщо сьогодні на карті з’явилась ще одна нитка зв’язку між Вінниччиною та Харківщиною — значить, Україна робить черговий крок до перемоги. Бо перемога — це не лише фронт. Це також — дружба громад. Це обміни досвідом. Це рішення, підписані руками людей, які розуміють: ми або разом, або ніяк.
Ми — разом! Ми — пліч-о-пліч!🩵💛
https://gromada.org.ua/gromada/vapnyarska/news/1754481397/