Поведінка батьків має значний вплив на психічний стан дитини. Дитина сприймає себе та навколишній світ, багато в чому орієнтуючись на приклад батьків. Ваш спосіб життя, ставлення до себе та оточуючих безпосередньо формують особистість вашої дитини та її самосприйняття.

Емоційний стан батьків, на жаль, може призводити до помилок у розумінні потреб дитини. Це, своєю чергою, негативно позначається на її емоційному та соціальному розвитку, проявляючись у неслухняності, протестах або навіть агресії. Але як уникнути таких негативних наслідків?

Батьківська фігура для дитини до трьох років

У перші роки життя батьки є найважливішими фігурами для дитини. Саме через них вона вчиться спілкуватися зі світом, розуміти його. Тому пояснення батьків мають бути простими та зрозумілими. У протилежному випадку, дитина відчуватиме тривогу. До трьох років малюк повністю залежить від стану батьків. Він «зчитує» емоції, підлаштовується під них, відчуває себе незахищеним, якщо бачить незадоволення на обличчях мами чи тата. Дитина губиться, не знає, на що спертися, відчуває небезпеку. Намагаючись вирішити все самостійно, вона може відчувати самотність і покинутість. Це також стосується ситуацій, коли між батьками відсутня взаємопідтримка. Спокійна мама — спокійна дитина. Важливо пам’ятати про це.

Варто також враховувати появу нових емоцій, таких як тривожність, навіть у більш ранньому віці, ніж передбачено сюжетом мультфільму «Думками навиворіт-2». Діти часто переймають емоційний стан своїх батьків, тому якщо батьки тривожні, діти також будуть відчувати тривогу. Вони тонко відчувають емоції батьків та орієнтуються на них. Тому перегляд мультфільму «Думками навиворіт-2» буде корисним не тільки для дітей, а й для їхніх батьків.

Пізнавальний період

З часом дитина вчиться взаємодіяти зі світом самостійно, використовуючи власні імпульси. Вік від трьох до семи років – це період активної пізнавальної діяльності. Діти хочуть все спробувати самі. Якщо батьки злагоджено підтримують пізнавально-ігрову діяльність дитини, дають чіткі відповіді на її запитання, забезпечують безпечний простір, дитина буде спокійно розвиватися та виконувати свої вікові завдання — пізнавати світ. Не обмежуйте дитину в пізнанні, навіть якщо їй хочеться їсти шовковицю в білій сорочці, бавитися піском або стрибати в калюжу. Головне – страхуйте та стежте за нею, щоб вона не заподіяла собі шкоди. У цьому віці ще не працюють «гальма».

Цей період також часто супроводжується істериками через вікові кризи. Батьки іноді діляться на тих, хто не реагує, та тих, хто реагує надто жорстко. Тут потрібен баланс. У цьому віці батьки є перекладачами дитячих емоцій. Говоріть: «Я бачу, що ти засмутився/засмутилася, я тебе чую, я тебе помічаю. Але туди не можна, бо це небезпечно». І так, це треба повторювати багато разів.

Чому не варто приховувати свої емоції від дітей

Батькам важливо домовлятися між собою про дозволи та заборони для дитини. Відсутність єдиної позиції у дорослих розмиває межі для дитини. Вона не розуміє, чому мама дозволяє, а тато — ні, або навпаки. Це також може призвести до тривожності, розгубленості та нерозуміння. Дитина починає підлаштовуватись та робити власні висновки про те, хто хороший, а хто поганий. Не варто приховувати свої емоції від дітей. Якщо ви втомилися на роботі чи маєте поганий настрій, поясніть це дитині. Вона відчуває, що щось не так. Дитина вчиться розпізнавати міміку мами, а потім і тата. Якщо з дитиною не проговорювати свої емоції або уникати контакту, для неї це буде додатковим стресом. У таких ситуаціях дитина може привертати увагу, тікати, ховатися. Вона може дофантазовувати те, чого не може пояснити. Якщо мама проводить час з дитиною, але думками десь далеко, дитина може сприйняти це особисто та почати тривожитися. Якщо дитина не знатиме причини маминої поведінки, її тривога буде зростати.

Чи можна сваритися в присутності дитини

Намагайтеся не втягувати дітей у свої сварки. Коли батьки голосно з’ясовують стосунки, дитина лякається. Вона любить обох батьків і не розуміє всіх нюансів конфлікту. Для неї це – авторитетні фігури безпеки, на які вона спирається. Конфлікт між батьками – це втрата кожного з них. Якщо сварка все ж відбулася, поясніть дитині, що вона не є причиною. Не обов’язково розповідати деталі конфлікту. Головне, щоб дитина відчувала себе в безпеці та знала, що її люблять. Якщо конфлікт вирішується спокійно, без криків та образ, дитина може бути поруч. Це навіть може стати для неї прикладом вирішення конфліктів. Часом батьки вдаються до гри в щасливе подружжя «заради дітей». Діти відчувають дистанцію між батьками. А коли вдома скандали та напруга, дитина втрачає свій острівець безпеки. Дитина може відчувати провину. Не розділяйте батьків на «хороших» і «поганих».

Як будувати соціальні зв’язки

Соціальні зв’язки діти також пізнають через батьків. Спостерігаючи за тим, як батьки спілкуються з родичами, друзями чи колегами, як будують стосунки між собою. Дітям цікаво провести час з батьками в колі їхніх друзів або дізнатися, що вони роблять на роботі. Не відмовляйте дитині в цьому за можливості. Це розширює її свідомість. Але не варто обговорювати при дитині людей, яких вона бачила. Це викликає розгубленість. Обговорювати побачене слід без дітей.

Чому батьки не повинні жити заради дитини

Коли батьки надмірно опікуються дитиною, забуваючи про власні потреби та інтереси, вони не лише руйнують власне життя, а й можуть нашкодити психічному розвитку дитини. Дитина може перейняти таку поведінку або відчувати провину. І мама, і тато є ключовими фігурами в житті дитини. Турбота про психічний стан дитини – це турбота про її майбутнє.