Повернений із полону військовий розповів, що хотів би повернутися на службу

Фото: Скриншот/UNITED24/YouTube

Історія військовослужбовця 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Андрія Переверзєва, який пережив жахи російського полону, є свідченням неймовірної стійкості та незламного духу. Після звільнення Андрій розповів про пережиті катування, зокрема про випалений на його тілі напис “Слава Росії”, і висловив щире бажання повернутися до лав Збройних Сил України. Його розповідь дає уявлення про варварські умови, з якими стикаються українські захисники, потрапляючи у ворожу неволю, та про їхнє непохитне прагнення до перемоги.

Увага! Матеріал містить опис травматичних подій, що може спричинити емоційний дискомфорт.

Андрій Переверзєв потрапив у російський полон 24 лютого 2024 року, зазнавши важкого поранення під час оборони позиції, яку сам описує як “справжнє пекло”. Це місце було повністю зруйноване постійними обстрілами, не залишилося навіть залишків дерев. Захисники мали лише один бліндаж з невеликим входом, але навіть у таких умовах їм вдавалося успішно відбивати безперервні атаки ворожих сил.

Під час одного з нападів ворожа граната вибухнула впритул до Андрія всередині бліндажа, внаслідок чого він втратив свідомість. Коли він прийшов до тями, російські військові вже витягували його на поверхню. Військовий згадує, що тоді він думав, ніби втратив обидві ноги, оскільки зовсім не відчував своїх кінцівок. Окупанти були вражені його виживанням, адже за їхніми словами, у нього не було ні пульсу, ні дихання, ні серцебиття.

Хоча Андрій не втратив ноги, він не міг самостійно пересуватися, тому його перенесли на ворожі позиції на ношах. Під час переміщення до підвалу він неодноразово втрачав свідомість, ймовірно, через значну крововтрату. Замість надання медичної допомоги, російські військові “привітали” його побоями, щоб, за їхніми словами, “переконатися, що він не забуде, де перебуває”. Протягом наступних годин Андрія допитували та піддавали жорстоким катуванням, зокрема кілька разів били електричним струмом по відкритих ранах. Ці знущання є яскравим прикладом військових злочинів, вчинених проти українських захисників у полоні.

Згодом захисника передали лікарям, які провели операцію. Про випалений на його тілі напис “Слава Росії” Андрій дізнався лише через два дні, коли медсестра прийшла змінити пов’язки. Спочатку він не зрозумів її натяку про “перекриття татуюванням”, але правда розкрилася через тиждень. Під час чергової зміни пов’язок, Андрій наважився поглянути на свій живіт і побачив жахливий напис, зроблений російським хірургом. Його реакція була миттєвою: “Ви виродки, я всіх вас перестріляю”, на що окупанти відповіли лише черговими побоями.

Після цього Андрія перевезли до колонії, де він перебував, доки його не вдалося повернути додому в рамках обміну військовополоненими. Воїн зізнається, що витримати нелюдські умови полону йому допомогла обіцянка, яку він дав своїй доньці – обов’язково повернутися живим. Ця обіцянка стала його головною мотивацією і джерелом сили.

Історія повернення Андрія Переверзєва є частиною масштабного обміну, що відбувся внаслідок домовленостей між Україною та РФ. Такі обміни військових є ключовим елементом у процесі повернення наших захисників із ворожої неволі.

Наразі лікарі активно працюють над видаленням жахливого напису “Слава Росії” з тіла Андрія. Процес розпочався з ін’єкцій полінуклеотидів, які мають розм’якшити рубцеву тканину. Основне видалення буде проводитися лазерами, і, за словами лікаря Максима Туркевича, процедура буде болючою, попри місцеву або загальну анестезію. Після повного видалення на місці напису залишиться слід від рубців, але його вигляд залежатиме від індивідуальних особливостей організму. Лікарі прогнозують відчутний результат приблизно через шість місяців.

Попри всі випробування, Андрій Переверзєв демонструє вражаючу рішучість. Він заявляє: “Я хочу продовжити службу, але все залежить від того, як пройдуть операції і що лікарі скажуть після цього. Чи дозволять мені носити вагу, одягати броню і подібне. Якщо все буде добре, я повернуся”. Його бажання повернутися до захисту України є символом незламності духу українського народу та його армії. Ця історія підкреслює важливість підтримки та реабілітації кожного українського військового, який пройшов крізь жахи полону, та їхнього прагнення продовжувати боротьбу за свою Батьківщину.