Повернення військових додому – це важливий та багатогранний виклик, який стосується не лише тих, хто повертається з фронту, а й їхніх родин та всього суспільства. Ключовим аспектом успішної адаптації ветеранів до мирного життя є не лише їхня власна готовність, а й активна участь та розуміння з боку близьких. Цей період вимагає перебудови звичних ритмів, налагодження нового погляду на співіснування та глибокого взаєморозуміння з обох сторін.Навіть якщо ви не є безпосереднім членом родини ветерана, усвідомлення цих викликів допоможе вам краще взаємодіяти з тими, хто пройшов через бойові дії.

Цілком природно, що за час відсутності людини, яка перебувала на службі, ваші звички, розпорядок і спосіб життя змінилися, так само, як і її. Ви звикли до нових обставин, можливо, взяли на себе додаткові обов’язки, або ж просто адаптувалися до відсутності близької людини. І тепер, коли ветеран чи ветеранка повертається, ці усталені зміни знову проходять трансформацію. За декілька днів, коли перша ейфорія від повернення вщухає, між вами може виникнути напруження, прояви емоційного виснаження або навіть підсвідоме бажання повернути все “як було”. Важливо пам’ятати, що успішна адаптація ветеранів потребує часу та терпіння.

Але з цим можна працювати й пройти цей дійсно складний, але частий період. Головне не намагатися пришвидшити його, а зрозуміти й прийняти, що це тривалий процес, який потребує певних зусиль та усвідомлених кроків. У цьому можуть допомогти деякі цінні рекомендації від Благодійного фонду «Як ти, брате?», що спеціалізується на підтримці ветеранів та їхніх родин.

🔷Слід уникати прояву претензій

Відчуття образи, провини чи сорому, навіть якщо вони не озвучені, можуть створювати значну напругу у стосунках. Якщо ви відчуваєте образу через те, що ветеран чи ветеранка були відсторонені або не могли бути поруч у важливі чи складні моменти, це може стати бар’єром для відновлення зв’язку. Так само, якщо ви самі відчуваєте провину, сором або жаль через те, що не мали подібного досвіду й не можете повною мірою зрозуміти стан свого близького. Важливо пам’ятати, що кожен має право на власні емоції, але їх висловлювання має бути конструктивним.

🔷Простість та ясність допомагають

У перші місяці після повернення просте, чітке й доброзичливе спілкування часто є найкращою підтримкою. Мова без натяків, прихованих смислів та складних сигналів значно полегшує взаєморозуміння та сприяє відновленню довіри. Замість емоцій, які важко інтерпретувати (як-от сльози, жаль чи сум), важливо давати людині відчуття, що вона важлива, потрібна і найголовніше – має власний простір для адаптації. Поступово, з терпінням та підтримкою, все стане на свої місця, і процес адаптації ветеранів буде успішним.

🔷У вас теж є свій досвід адаптації – пригадайте й використайте його

Щоб краще зрозуміти, що саме відчуває ветеран чи ветеранка, згадайте, як ви почувалися в ситуаціях великих змін – наприклад, під час переїзду, початку нового етапу життя, переходу в інше середовище. Швидше за все, вам було важливо, щоб поруч були чуйні й уважні люди, які не тиснули, а підтримували й давали час освоїтись. Такий підхід є ключовим для допомоги у цивільному житті після служби. Водночас, важливо розуміти: зміни, через які пройшла людина після повернення з фронту, значно глибші й складніші. Але звернення до власного й хоча б трохи подібного досвіду, може допомогти частково наблизитися до розуміння її стану, забезпечуючи ефективну підтримку ветеранів.

ℹ️Підготовлено за матеріалами від БФ “Як ти, брате?” – це волонтерський проєкт, покликаний зібрати найкращі практики того, як зберігати стосунки, відновлювати контакт та надавати підтримку одне одному під час війни, та поширити ці практики серед всіх українців, як військових, так і цивільних.

🔗Посібники і лекції безкоштовні. Посібники ви можете завантажити на сайті або ж замовити у друкованому вигляді (сплатити потрібно буде лише за доставку Новою Поштою) за посиланням: https://yakty.com.ua/shop