Повернення наших Захисників та Захисниць з полону – це надзвичайно важлива і емоційно насичена подія. Військова психологиня Олена Сек розробила цінні рекомендації для територіальних громад щодо організації зустрічей звільнених з полону бійців. Головний меседж – це потреба в тактовності та підтримці, а не в надмірній увазі, яка може викликати дискомфорт.

«Повернення з полону — не вистава! Не треба фанфар, камер, слів «герой» у мікрофон», – наголошує пані Сек. Вона підкреслює, що для багатьох повернення додому є складним процесом адаптації, і надмірна увага може лише погіршити його. Важливо створити спокійну та підтримуючу атмосферу, де Захисник чи Захисниця зможуть поступово повертатися до звичного життя.

Психологиня радить громадам зосередитися на наданні психологічної підтримки та допомоги у соціальній адаптації. «Громада — це тил. Іноді найкраще, що можна зробити — просто бути поруч. Без пафосу. Без питань. Без шуму», – зазначає вона. Це означає, що замість урочистих заходів, які можуть бути обтяжливими, варто пропонувати індивідуальну допомогу, тиху підтримку та можливість для Захисника чи Захисниці самостійно вирішувати, коли і як вони готові ділитися своїм досвідом. Територіальним громадам важливо враховувати індивідуальні потреби кожного, хто повертається з полону, і створювати умови для їхнього комфортного та безпечного повернення до суспільного життя. Це може включати допомогу з відновленням документів, працевлаштуванням, а також психологічною реабілітацією. Пам’ятаймо, що головне – це турбота про людську гідність та емоційний стан наших героїв. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими наполягає на важливості такого підходу.