🇺🇦ПОВЕРНЕННЯ НА ЩИТІ🖤

Сьогодні Бурштинська громада з болем у серці, на колінах, під звуки муніципального оркестру зустрічала полеглого захисника — Чудного Юрія Юрійовича. Хоча наш Герой був внутрішньо переміщеною особою, бурштинці зустрічали його зі сльозами, квітами та молитвою — як рідного сина, брата, воїна, що віддав життя за кожного з нас. Палац культури “Прометей” став останнім земним місцем зустрічі Юрія з рідними, побратимами, друзями та всією Бурштинською громадою. У залі панувала тиша й глибока скорбота, але також звучали спогади й думки вдячності, що прорізали біль.

💛ЧУДНИЙ ЮРІЙ ЮРІЙОВИЧ

Народився Юрій 18 травня 1995 року в місті Сіверськ на Донеччині, у люблячій родині Юрія та Ольги Чудних. З дитинства він вирізнявся добротою, відповідальністю та глибоким серцем. Разом із братом Віктором вони зростали у дусі взаємопідтримки, любові до рідної землі та пошани до батьківської праці. Юрій закінчив 11 класів у місцевій школі, де його поважали за працьовитість і щирість. Професійну освіту здобув в енергетичному коледжі, обравши фах енергетика. У дорослому житті Юрій деякий час мешкав у Кривому Розі, працював на заводі у Вінниці, зарекомендувавши себе як надійна, щира та добра людина. Поруч із ним була його кохана дівчина — Анжеліка. Їхнє кохання було світлим і глибоким, сповненим мрій про майбутнє, родину та спокійне життя на вільній землі.

🪖Та головний вибір у своєму житті Юрій зробив тоді, коли ворог торкнувся його рідного краю. 20 лютого 2025 року він прийняв відповідальне та сміливе рішення — стати до лав Збройних Сил України. Підписавши контракт, він пройшов навчання в Польщі у складі штурмового підрозділу, щоб повернутися додому — вже як воїн, захисник, оборонець. Його бойовий шлях пролягав через східні рубежі нашої держави, зокрема Покровський напрямок. Там він неодноразово проявляв відвагу, витримку та справжнє братерство. Його побратими пам’ятають Юрія як сильного духом, виваженого, відкритого серцем, завжди готового підтримати і не відступити.

🖤14 червня 2025 року, поблизу села Муравки на Донеччині, Юрій отримав важке поранення. За його життя боролися лікарі, рідні, друзі — всі, хто вірив, що добро має перемагати. Але навіть найсильніше серце не витримало останнього бою. 23 липня воно зупинилося… Та зупинилося лише тіло. Бо серце Юрія — його любов до України, його мужність, його самопожертва — живе в кожному з нас. Він помер не лише за свою домівку, не лише за Донеччину, а за кожного українця, за нашу свободу, за незалежність.

🙏У спільній молитві священнослужителі громади на чолі з деканом Бурштинського деканату отцем Дмитром Шмігелем звернулися до Бога з проханням прийняти душу молодого воїна у Царстві Небесному, дарувати йому вічний спочинок і мир, за який він поклав життя. Після прощання траурна процесія вирушила до храму священномученика Йосафата, де продовжився чин похорону. Героя нашого часу провели в останню путь і поховали на Алеї Героїв міського кладовища — поруч з тими, хто, як і він, став щитом на захисті України.

🕊️Пам’ять про Юрія Чудного житиме вічно. Вона в шелесті дерев рідного краю, у кожному спокійному ранку без вибухів, у сльозах і вдячності тих, хто житиме далі завдяки таким, як він.

🕯️Вічна слава Герою🇺🇦