🖤 ПОВЕРНЕННЯ НА ЩИТІ 🖤

Сьогодні, 14 серпня 2025 року, до рідного краю повернувся молодий Захисник України, Андрій Дидик. Його вшанували почесний караул, оркестр Національної гвардії України, численна громада та священнослужителі. Ми схилили голови перед воїном, який віддав найдорожче — власне життя — за свободу та мир для України. У Палаці культури «Прометей» близькі, друзі, побратими та мешканці громади прийшли провести Андрія в останню путь. Траурна процесія пішою ходою пронесла труну з тілом Героя вулицями міста, далі — рідним селом Дем’янів, і наостанок — до батьківської оселі, де він зростав у теплі родинного затишку.

🇺🇦 ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ГЕРОЯ 🇺🇦

Дидик Андрій Миколайович народився 14 грудня 1992 року. З дитинства Андрій був активним, життєрадісним і щирим. Його улюбленими захопленнями були футбол та спів — він умів надихати оточення своєю добротою і позитивом. Після 9-го класу вступив до Бурштинського торговельно-економічного коледжу, де здобув професійну освіту. Згодом продовжив навчання в університеті міжнародного розвитку «Україна» за спеціальністю «програмна інженерія».

Ставши дорослим, Андрій пройшов строкову службу у лавах Збройних Сил України. Закохався та одружився, але насолодитися родинним життям не встиг — війна змінила все, зламавши звичний хід мирних днів. На початку березня 2022 року Андрій без вагань став на оборону своєї країни. Мужньо воював на Луганщині та Донеччині, залишаючись відданим присязі та побратимам. Влітку 2025 року, під час запеклого бою на Донеччині, Андрій Дидик зазнав тяжких поранень. Лікарі до останнього боролися за його життя, а рідні та друзі вірили у диво. На жаль, 12 серпня 2025 року серце мужнього воїна зупинилося…

Доля Андрія — це історія світлої, доброзичливої та мужньої людини, яка до останнього подиху стояла за свободу України. Найважчий біль — коли мати, батько та бабуся зустрічають свою дитину на рідному порозі у домовині. Як сказав парох села Дем’янів, отець Олег Ткач, Андрій так поспішав додому, мріяв на свято Успіння Пресвятої Богородиці приїхати у відпустку. Та, на жаль, у це величне свято душа нашого Андрійка вже в Небесній оселі.

Чин похорону продовжився у храмі Священномученика Пантелеймона. Поховали Захисника на кладовищі рідного села. Останні залпи в небо — це вдячність і шана від побратимів. Спочивай з миром, наш Герою. Твій подвиг навіки вписаний в історію України.