Сьогодні Україна знову схиляє голову в глибокій скорботі, адже дзвін пам’яті лунає за ще одним відважним сином, Героєм Глибоцької громади – Андрієм Максимуком. Його життя обірвалося занадто рано, але він пішов у засвіти, віддавши боротьбі за свободу України свої незламні силу, міць і здоров’я. Андрій Максимук – це приклад того, що справжні герої не вилиті зі сталі, вони складаються з крові та плоті, що тримається незламним сталевим духом. Кожен українець має пам’ятати про такий подвиг, про цей великий вклад у наше майбутнє, адже його жертовність забезпечує мир та незалежність для наступних поколінь. Ми завжди будемо вдячні за його непересічний героїзм і самовіддачу. До повномасштабної війни Андрій Михайлович Максимук був справжнім майстром своєї справи, ковалем від Бога, яких важко було знайти. З його золотих рук народжувалися справжні мистецькі вироби з металу, що дивували своєю красою та міццю. Він умів не просто плавити залізо, він вкладав у нього частину своєї душі, надаючи металу нові форми та значення, як у прямому, так і в переносному сенсі слова. Його творчість була віддзеркаленням його внутрішньої сили та непересічного таланту. Цей чоловік, який вмів перетворювати твердий метал на витвори мистецтва, був готовий до нових викликів, які принесла жорстока війна. Його перехід від мирного ремесла до військової служби був природним кроком для людини такого гарту.На фронті, де кожен день був випробуванням на міцність, Андрій Максимук проявив себе як справжній рятівник. Будучи старшим механіком і водієм, він неодноразово рятував життя багатьом своїм побратимам, витягуючи їх з-під щільних обстрілів, із самого поля бою. Його вміння швидко реагувати, майстерно керувати технікою в екстремальних умовах та безмежна мужність дозволяли йому виконувати найскладніші завдання. Він був опорою для своїх товаришів, тим, хто завжди приходив на допомогу, ризикуючи власним життям заради порятунку інших. Героїзм Андрія Максимука на передовій є яскравим свідченням його відданості Україні та її захисникам, демонструючи справжню сутність українського воїна.Пам’ять про цього мужнього воїна, про Андрія Максимука, буде вічно жити в серцях українців. Присвяту воїну написала членкиня літературно-мистецької студії «Витоки» Олеся Панчук, її слова глибоко передають міць, силу та незламний характер Героя, що віддав своє життя за нашу свободу. Його історія є прикладом незламності духу, що надихає нас продовжувати боротьбу. Славні воїни нашої громади, як Андрій Максимук, завжди залишаються з нами, доки їхнє ім’я згадується, доки лунає подяка за їхній подвиг і доки ми продовжуємо працювати на Перемогу. Зупиніться на мить, щоб подякувати, щоб вшанувати пам’ять полеглих і продовжити вшановувати живих. Український захисник Андрій Максимук назавжди в наших серцях.