Подолання безбар’єрності щодня – це турбота про гідність кожної людини. Безбар’єрність – це не тільки зручні пандуси, але й повага та рівні можливості для всіх. У Комунальній установі «Центр надання соціальних послуг» Дмитрівської сільської ради, під керівництвом Наталії КУБІЦЬКОЇ, працюють люди, які допомагають долати ці бар’єри. Їхня робота – це щоденна чуйність та милосердя.

Ось історії про людяність, жорстокість та безбар’єрність, історії переселенців, які знайшли підтримку. Лідія, жінка з Херсонщини на інвалідному візку, втратила дім та ноги через обстріли. Війна змусила її шукати прихистку. Після важкого переїзду, вона оселилася у стаціонарному відділенні Центру, де все облаштовано за принципами безбар’єрності. Пандуси, широкі двері та уважний персонал допомогли Лідії адаптуватися. «Безбар’єрність – це коли все зроблено так, ніби на тебе чекали», – каже Лідія. Тут їй надали засоби реабілітації, допомогли звикнути до нових умов, і вона знову відчула себе потрібною.

Микола, 83-річний чоловік, приїхав з Курахового, де залишилися руїни його дому. У Дмитрівці, де живуть його рідні, він знайшов притулок у стаціонарному відділенні для літніх людей. Спочатку він боявся просити про допомогу, але підтримка рідних допомогла йому звернутися до Центру. Тут він відчув простір для дихання, плачу та розмов. Микола зрозумів, що безбар’єрність – це простір, де ти можеш бути собою, без страху. Без сорому.

Олександра з сім’єю переїхала з прифронтового Селидового. Бабуся стала зайвою для сім’ї, яка прийняла переселенців. Вона ночувала у хліві, тримаючи фото чоловіка. Директорка Центру запропонувала Олександрі жити там, де є простір без тиску. У відділенні стаціонарного догляду її прийняли як рідну. Там є всі зручності та пандус. Головне – там є кімната з табличкою: «Тут живе Олександра». Бо безбар’єрність – це коли тебе бачать, коли ти не тягар, а коли на тебе чекає людське ставлення.

Центр надання соціальних послуг Дмитрівської сільської ради став прихистком для багатьох, хто потребує підтримки. Завдяки чуйному персоналу та створенню безбар’єрного середовища, ці люди знову відчувають себе потрібними та захищеними. Їхні історії – це приклад того, як важливо долати бар’єри, щоб кожна людина відчувала гідність і повагу.

#тиждень_безбарєрності