🎼❤️ Музика як стиль життя родини Жмурків: натхнення та гармонія. Подружжя Жмурків, Тетяна та Віталій, поєднують свої життя з музикою, яка є для них джерелом натхнення, сили та радості. Їхня дружна сім’я живе у ритмі музики, де кожна нота звучить із серця, а кожен день наповнений творчістю та гармонією. Любов до музики стала родинною традицією, що передається з покоління в покоління. Тетяна та Віталій Жмурки – не просто музичний керівник у дошкільному закладі та вчитель у ліцеї міста, а й талановиті музиканти та наставники, які запалюють іскру любові до мистецтва в серцях своїх вихованців та учнів. Їхня відданість справі робить їх особливими.

Тетяна працює з наймолодшими дітлахами, Віталій, до переходу в ліцей, також присвятив десяток років роботі у дитсадку. Обоє розпочали навчання у Лебединському педучилищі, де й познайомились, а згодом здобули вищі освіти. У родині Віталія та Тетяни є свої музиканти: брати, сестри, з покоління в покоління. А ось і нові його представники – діти Ігор та Оля. Їхній 16-річний син впевнено крокує батьківським шляхом. Він віртуозно грає на баяні та захоплюється інформаційними технологіями, що робить хлопця ще яскравішим прикладом гармонійного розвитку. Музика супроводжує їх усюди.

🎹 Молодша дитина Жмурків теж заграла перші ноти на фортепіано, знайшла свій ритм і, можливо, відкриє в собі справжній талант, але поки що найбільше за все вона любить малювати та перемагати у конкурсах. Віталій з братами Сергієм та Романом, тепер і його син – учні досвідченого викладача Зіньківської дитячої музичної школи по класу баяна та акордеона Івана Мосієнка. Музична школа для кожного з них – саме те місце, де народжуються мрії, усі мають свідоцтва про її закінчення.

Для Віталія та Тетяни Жмурків, які за покликом серця обрали для життя мистецьку освіту, на першому місці навіть не музика, а – діти. Саме любов до наймолодших – дитсадківців та школярів – ще більше надихає обох на роботу, змушуючи сповна віддаватися улюбленій справі. Родина Жмурків – приклад для наслідування.

🪗 Тож і не дивно, що у вихідні, приїжджаючи до батьків у Проценки, Віталій на прохання сусідських дітей бере у руки музичний інструмент. У такі хвилини на другий план відходить геть усе, бо хіба може щось бути гарніше за музику для справжніх її цінителів?