ПОДІЛЬЩИНА В ЖАЛОБІ: Пам’яті Героя Максима Чумака

З глибоким сумом сповіщаємо про непоправну втрату. 20 березня 2025 року, внаслідок штурмових дій диверсійно-розвідувальної групи противника поблизу населеного пункту Мала Шапківка, Харківської області, загинув наш земляк, молодший сержант Максим Володимирович Чумак. Ця трагічна звістка відгукнулася болем у серцях усіх подольчан.

Максим Володимирович до останнього подиху залишався вірним військовій присязі, мужньо захищаючи незалежність та територіальну цілісність України. Його героїзм та самовідданість стали прикладом для наслідування. Вічна пам’ять Герою!

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА ПРО ГЕРОЯ

Максим Володимирович Чумак народився 7 листопада 1983 року в місті Баку, Азербайджанська Республіка. У 1990 році, коли йому виповнилося сім років, він разом із батьками та двома сестрами переїхав до міста Подільськ. Тут пройшли його дитинство та юність. Максим навчався у школі №3 (нині – ліцей №3), де здобув ґрунтовні знання, а після закінчення дев’ятого класу вступив до ДНЗ “Подільський професійний ліцей”, де опанував спеціальність тракториста. Життя Максима було тісно пов’язане з Подільщиною, що наклало відбиток на його формування як особистості.

З раннього віку він захоплювався спортом. Максим спочатку займався боксом, розвиваючи фізичну силу та витривалість, а пізніше – футболом, демонструючи командний дух та прагнення до перемоги. У складі команди він неодноразово здобував перемоги у змаганнях різного рівня, прославляючи Подільськ. Після завершення навчання він проходив строкову військову службу в місті Богодухів Харківської області, отримуючи перший військовий досвід, а пізніше працював будівельником-плиточником, вкладаючи свою працю у розвиток рідного міста.

Максим був зразковим сім’янином, турботливим чоловіком та люблячим батьком. Разом із дружиною він виховував доньку, передаючи їй свої найкращі якості. Згодом родина переїхала до міста Одеса, де Максим працював охоронцем у приватній структурі, забезпечуючи безпеку та спокій своєї родини.

У квітні 2022 року Максим Володимирович став на захист України, демонструючи незламну волю та патріотизм. Спочатку він служив у лавах Національної гвардії в Одесі, відточуючи свої навички, а згодом був направлений на Запорізький напрямок, де брав участь у найважчих боях. У вересні 2024 року, під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку, він отримав поранення, але навіть після цього пройшов реабілітацію та знову повернувся до виконання службових обов’язків. Його відвага та непохитність заслуговують найвищої похвали.

Свій останній бій Герой прийняв 20 березня 2025 року, віддавши життя за свободу України. Йому назавжди залишиться 41 рік. Його втрата – невимовний біль для родини та усіх, хто його знав.

На жаль, війна, розв’язана росією, забрала найцінніше – життя люблячого батька, турботливого чоловіка, вірного брата та сина. Максим Володимирович завжди був чуйною, порядною людиною, готовою прийти на допомогу в будь-яку хвилину, що підтверджує його щире ставлення до людей. Його доброта, людяність та готовність допомогти завжди залишатимуться у пам’яті тих, хто мав честь знати його.

Низько схиляємо голови в глибокій скорботі. Герої ніколи не вмирають! Вони живуть у наших серцях! Вічна пам’ять герою!