Завжди

Щоранку, в ці хвилини глибокої тиші, Україна схиляє голову в знак безмежної пошани та вічної пам’яті до своїх незламних синів і дочок. Це не просто ритуал, це серцебиття нації, яка щодня згадує ціну своєї свободи. Ми вшановуємо наших героїв, які без вагань віддали найцінніше – власне життя – за волю, незалежність та непорушну цілісність України. Їхня мужність, стійкість та самовідданість на передовій стали наріжним каменем нашої сучасної історії.

Ці відважні воїни, наші полеглі захисники, мужньо тримали оборону проти жорстокого ворога. Кожен з них – це окрема історія героїзму, відданості та безмежної любові до рідної землі. Вони зустрічали ворога лицем до лиця, захищаючи кожен клаптик української землі, кожен дім, кожну родину. Їхній трагічний відхід у бою з окупантами – це непоправна втрата, яка відлунює болем у серці кожного українця. Але їхня пам’ять живе і надихає нас на подальшу боротьбу за вільне майбутнє. Вшанування пам’яті героїв – наш священний обов’язок.

Вічна пам’ять належить не лише військовим. Ми також схиляємо голови перед пам’яттю всіх цивільних українців, медиків, волонтерів, які стали невинними жертвами повномасштабного вторгнення російської федерації. Їхні життя були обірвані внаслідок терористичних актів, обстрілів, окупації. Діти, жінки, літні люди, які прагнули лише мирного життя на своїй землі, загинули від рук агресора. Медики, що рятували життя під обстрілами, волонтери, що доставляли допомогу в найгарячіші точки – кожен з них є героєм нашого часу. Їхній внесок у спільну перемогу над злом є неоціненним, і їхні імена навічно закарбовані в літописі української боротьби. Ми зобов’язані зберегти пам’ять про кожного, хто постраждав від цієї війни.

Україна пам’ятає кожне обличчя, кожне ім’я, кожну душу, яка стала на захист її майбутнього або ж невинно постраждала від агресії. Ця пам’ять є джерелом нашої сили, нашої єдності та непохитної віри в перемогу. Ми пам’ятаємо, щоб ніколи не забути ціну свободи. Ми пам’ятаємо, щоб вшанувати мужність українців, які стояли до останнього. Ми пам’ятаємо, щоб наші діти та онуки знали про подвиги своїх предків і продовжували будувати сильну, незалежну та процвітаючу державу.

Нехай кожен ранок, що починається хвилиною мовчання, буде нагадуванням про те, що свобода не дається задарма. Вона виборюється щодня кров’ю і потом найкращих синів і дочок нашого народу. Ми продовжуємо їхню справу, несемо їхній прапор і втілюємо їхню мрію про суверенну Україну. Пам’ять про полеглих захисників та жертв війни є нашим духовним щитом і вічним двигуном до перемоги. Цілісність України – це їхній заповіт нам.

Україна пам’ятає… і ніколи не забуде. Герої не вмирають.