Позачергова 51 сесія Боярської міської ради розпочалася з урочисто-болючої церемонії – вручення рідним полеглих Героїв, жителів Боярської громади, орденів «За мужність» ІІІ ст.

Солдат Даніїл ЛИСЕНКО удостоєний нагороди (посмертно) відповідно до Указу Президента України № 746/2023 від 10 листопада 2023 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку.

Старшина Володимир БЄЛОВ удостоєний нагороди (посмертно) відповідно до Указу Президента України № 359/2022 від 22.05.2022 р за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Боярський міський голова Олександр Зарубін у присутності депутатів Боярської міської ради вручив нагороди: батьку Даніїла – Тарасу Лисенку, а також батьку Володимира – Олегу Мерві і сестрі – Анні Потильчак.

За цими орденами – пекучий біль, гіркі сльози і невимовний біль утрати.

Даніїл Лисенко, сапер відділення розмінування інженерно-дорожнього взводу, загинув 11 березня 2023 року поблизу м. Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області.

Народився 1 серпня 2000 року в місті Боярка. Навчався у Боярській ЗОШ № 2 та у Боярській ЗОШ № 1. Закінчив Київський геологорозвідувальний технікум та коледж Інформаційних технологій та землевпорядкування НАУ. На військову строкову службу призваний 7 жовтня 2020 року. Через рік пішов служити за контрактом.

З перших днів повномасштабної війни на фронті. Мав високу мотивацію до військової служби та професійного самовдосконалення.

Володимир Бєлов загинув 11 червня 2021 року поблизу с. Водяне Покровського району Донецької області внаслідок осколкового поранення, несумісного із життям.

Народився 28 липня 1984 року у м. Шевченко (Казахстан). У 9-річному віці разом з родиною переїхав до України. Закінчив Забірську ЗОШ, вищу освіту здобув в НАУ. Працював у житлово-комунальному господарстві. У 2015 році вирушив на Донбас захищати землю, що стала йому рідною. Служив у лавах 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Виконував обов’язки старшого взводного опорного пункту.

За 6 років на війні Володимир пройшов чимало боїв. Зокрема, воював поблизу Михайлівки, Пісків, Зайцевого, Гранітного, Чермалика, Водяного.