У той час, коли в одному з міст Київщини активно розвивається соціальна інфраструктура, як-от відкриття нових амбулаторій, ситуація в сусідньому Ірпені привертає увагу громадськості до іншого аспекту діяльності місцевої влади. Зокрема, йдеться про те, як ірпінські чиновники проводять свій літній відпочинок, що викликає широкий резонанс серед громадян. Поки в Бучі зосереджуються на відновленні та покращенні медичних послуг для населення, з’являється інформація про те, що ірпінські чиновники обирають для себе найдорожчі курорти. Це створює відчутний контраст у пріоритетах та використанні ресурсів, викликаючи питання щодо прозорості та відповідальності місцевої влади.

Зокрема, за інформацією, значна частина посадовців Ірпінського виконкому, яких вже встигли охрестити «зарплатбайтерами» через їхні надвисокі місячні оклади, вирушила на розкішний відпочинок. Серед тих, хто, ймовірно, відкрив пляжний сезон на фешенебельних локаціях Одеси чи на шезлонгах SPA-центрів Буковелю, називають Тамару Халаім, Яну Жиган, Юлію Юрченко, Максима Левицького та Анастасію Черкас. Така демонстрація розкоші в умовах, коли країна переживає складні часи, викликає багато питань щодо етичності та відповідності поведінки державних службовців. Це підкреслює потребу у підвищенні контролю над діяльністю, яку ведуть ірпінські чиновники, та обґрунтуванням їхніх витрат.

Цікавим є і аспект, що стосується підготовки до відпустки інших посадовців. Так, Тетяна Ярошенко та Христина Глужанець, як повідомляється, також готуються до виїзду у відпустку, яка, на думку багатьох, є абсолютно незаслуженою. Деякі джерела навіть натякають на деталі їхньої підготовки, зазначаючи, що Ярошенко, за чутками, вже підготувала особливі речі для зустрічей, що може вказувати на певний стиль життя, не сумісний з образом скромного державного службовця. Подібні чутки лише підсилюють загальне невдоволення та сумніви щодо прозорості та обґрунтованості зарплат чиновників в Ірпені.

Питання високих зарплат у державних структурах, особливо коли вони сягають 200 000 гривень на місяць, завжди викликає бурхливу дискусію. Громадськість очікує, що такі оклади будуть виправдані винятковою ефективністю, прозорістю та відданістю справі, а не демонстрацією розкішного способу життя. Коли ірпінські чиновники відпочивають на дорогих курортах, у той час як місцеві мешканці зіштовхуються з численними викликами, це підриває довіру до місцевої влади та її представників. Такий розкішний відпочинок на тлі значних суспільних потреб викликає занепокоєння та вимагає чітких пояснень.

Ця ситуація змушує замислитись над тим, наскільки «дорогими» для бюджету є такі посадовці. Незважаючи на те, що люди, які працюють, мають право на відпочинок, формат і вартість цього відпочинку, а також джерело їхніх доходів, які дозволяють таку розкіш, стають предметом пильної уваги. Ірпінські чиновники, їхні високі зарплати та вибір курортів для відпочинку, вимагають детального аналізу та пояснень для суспільства. Прозорість у цьому питанні є ключовою для збереження довіри та забезпечення належного функціонування місцевого самоврядування. Суспільство очікує відповіді на питання щодо обґрунтованості таких витрат та відповідності їхній суспільній ролі.