Полеглі захисники завжди з нами – у пам’яті, у вчинках, у нашій боротьбі за свободу. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять Євгенія Руденка, справжнього сина України, який віддав своє життя за мирне майбутнє.

Євгеній Руденко народився 29 грудня 1982 року в селищі Близнюки. Його життєвий шлях – це історія звичайного українця, який любив свою землю понад усе, сумлінно працював, будував плани на майбутнє та мріяв про світле життя. Але коли на нашу землю прийшла війна, він без жодних вагань став на захист рідної України, продемонструвавши мужність та відвагу.

Ще з дитинства, навчаючись у Лозівській школі №4, Євгеній показав себе як старанний та відповідальний учень. Він виявляв неабиякі здібності до точних наук, але найголовніше – мав велике, чуйне серце. Євгеній був справжнім другом, доброзичливим та завжди готовим прийти на допомогу.

Після закінчення школи він здобув професію муляра в Лозівському професійному училищі №36, а згодом оволодів ще однією спеціальністю – слюсаря з ремонту автомобілів у Панютинському училищі. Робота, турбота про родину, щоденні клопоти – життя йшло своєю чергою. Пройшовши строкову службу в армії, Євгеній загартувався, навчився долати труднощі, бути сильним та рішучим.

Останнім часом перед початком повномасштабного вторгнення Євгеній працював на Павлоградському АЗК. Але коли російський ворог прийшов на нашу землю, він, не роздумуючи, став на її захист. Стрілець-помічник гранатометника, солдат військової частини А4891 – він був одним із тих, хто мужньо стояв на передовій у боротьбі за звільнення рідної Харківщини. Євгеній Руденко до останнього подиху захищав Україну.

3 березня 2025 року, поблизу села Іванівка Куп’янського району, Євгеній загинув, героїчно виконуючи бойове завдання. Він віддав найцінніше – своє життя за Україну, за кожного з нас, за те, щоб ми мали мирне та щасливе майбутнє. Його самовідданість назавжди залишиться в серцях українців.

У Євгенія залишилися мама, дві сестри та племінники. А також – вдячна пам’ять усіх, хто його знав, хто працював разом з ним, хто любив та поважав його. Ми ніколи не забудемо подвиг Євгенія Руденка.

Світла пам’ять тобі, Євгене. Царство Небесне! Вічна слава Героям!