Повернення полковника Юрія Колмика з полону: Історія мужності та незламності

Юрій Борисович Колмик – приклад справжнього офіцера та патріота України. З 2019 року він отримав звання полковника, а його життєвий шлях – це втілення відданості своїй країні. Народився та виріс Юрій у селі Борова Зміївської громади. Після завершення військового училища його розподілили до Донецька, де він почав свою службу, а з 2014 року продовжив її у Маріуполі.

З початком повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, полковник Колмик знаходився на передовій. Він мужньо тримав оборону легендарної Азовсталі, обіймаючи посаду заступника командира з озброєння у 12-й бригаді Національної гвардії України. Юрій пройшов через пекельні випробування російського полону, де щодня боровся за своє життя та свободу.

Два роки та сім місяців тривала темрява російського полону, яка прагнула зламати його фізичну оболонку, підірвати дух та знищити віру. Але Юрій вистояв! Що ж допомогло йому не здатися? Спогади про мирне життя, непохитна віра в перемогу України та листи від коханої дружини, які були для нього ковтком свіжого повітря, променем світла в найтемніші часи. Кожен лист нагадував про те, заради чого варто жити та боротися.

30 грудня 2024 року відбувся 59-й обмін полоненими між Україною та росією. Саме тоді Юрій Колмик повернувся додому, де на нього чекала родина: любляча дружина та діти. Його повернення – це надія для багатьох українців, чиї рідні досі знаходяться у полоні.

«Ми, повернувшись з полону, хочемо бачити своїх рідних життєрадісними і щасливими», – говорить полковник Колмик. Він звертається до всіх, чиї близькі досі перебувають у полоні, із закликом чекати, боротися та ніколи не опускати руки. Війна триває, але віра в перемогу та підтримка один одного – наша зброя!

Сьогодні Юрій Колмик проходить необхідну реабілітацію. Після відновлення він планує повернутися до служби, адже розуміє, що боротьба триває. Його мрії, як і у кожного українця, прості та важливі: жити під мирним небом на вільній українській землі, виховувати своїх дітей та працювати на благо своєї країни. Його історія – це символ незламності українського народу та віри в світле майбутнє.

Слава Україні! Героям Слава!