Поминальна неділя…
День, коли люди йдуть на цвинтарі, несуть паски й крашанки, розстилають серветки на могилах, запалюють лампадки…
День, коли живі говорять із тими, хто відійшов у вічність.
Говорять мовчки — через квіти, через молитву, через сльозу, яка зрадницьки котиться щокою.

Та сьогодні в кожному українському серці — подвійна скорбота.
Бо вже четвертий рік на нашій землі триває війна.
Війна, яка щодня забирає синів і дочок України, її захисників і героїв.

На кладовищах дедалі більше молодих могил.
І поряд з іменами наших рідних , хто пішов із життя в мирний час, — імена воїнів, які стали для нас близькими,
бо загинули, аби ми жили.

А в центрі міста — Алея Героїв. Обличчя наших захисників.
Світлі, мужні, незабутні.
Вони дивляться на нас із фотографій — ніби питають:
А ви пам’ятаєте?..
А ви живете гідно?..

Сьогодні ми вшановуємо всіх, кого вже немає поруч.
Та особливо — тих, хто поліг за Україну.
За нас із вами.

Вічна вам слава, воїни.
Вічна пам’ять, наші захисники.
Герої не вмирають.