Понеділок, 14 липня, у Вінниці оголошено особливим днем – Днем жалоби, присвяченим трагічним подіям, що глибоко врізалися в пам’ять кожного жителя міста. Ця дата – не просто календарний день, а символ невимовної скорботи та нагадування про жорстокий ракетний удар, який забрав життя невинних людей. Рівно о 10:46 – у той фатальний час, коли смертоносні «Калібри» влучили в центр міста – Вінниця застигне у загальноміській «Хвилині мовчання». Це не просто хвилина тиші, це глибокий акт вшанування пам’яті, колективний вияв співчуття та непохитної рішучості пам’ятати тих, чиї життя обірвала війна. Цей День жалоби підкреслює єдність громади у спільній скорботі.Шановні жителі Калинівської громади та всі, хто відчуває біль цієї втрати, закликаємо вас долучитися до цієї важливої акції. Зупиніться на хвилину, де б ви не були, і вшануйте пам’ять безневинно загиблих людей, які 14 липня 2022 року стали жертвами терористичного акту. Того дня, коли ворожі ракети поцілили по площі Перемоги, світ побачив черговий злочин проти людяності. Цей ракетний удар залишив глибокий, незагоєний шрам у серці Вінниці та всієї України.Трагедія 14 липня стала символом того, як війна безжально руйнує мирне життя, забираючи найцінніше – людські життя. Серед загиблих було 29 людей, кожен з яких мав свої мрії, плани, родини, що чекали їх вдома. Їхні імена ми пам’ятаємо і ніколи не забудемо, бо кожне з них – це окрема історія, окреме життя, обірване агресією. Пам’ять про загиблих – це наш обов’язок. Ось ці імена: Борівська Олександра, 18 років; Суверіна Катерина, 59 років; Гула Катерина, 24 роки; Мулевич Володимир, 61 рік; маленька Дмитрієва Єлизавета, лише 4 роки; Доценко Володимир, 34 роки; Ковальчук Павло, 35 років; Олексів Галина, 29 років; Рекута Вікторія, 35 років; юні Жарій Максим, 7 років та Пяхін Кирило, 8 років; Чешківська Світлана, 42 роки; Фальштинська Наталія, 45 років; Харченко Сергій, 54 роки; Коваленко Євгеній, 25 років; Клапай Олександр, 49 років; Тиховська Оксана, 50 років; Ващук Леся, 41 рік; Поліщук Віктор, 37 років; Кісіль Аліна, 25 років; Нелегач Ніна, 56 років; Лисенко Ольга, 20 років; Харченко Тетяна, 32 роки; Димік Юрій, 79 років; Бурденко Дмитро, 75 років; Драч Олександр, Кондратьєв Олександр, Крепкий Микола, Мельничук Олександр. Ці імена – не просто перелік, це обличчя, долі, чиї історії були раптово перервані жорстоким ракетним ударом.Кожна згадка про ракетний удар по Вінниці є нагадуванням про важливість єдності та взаємопідтримки у важкі часи. День жалоби Вінниця – це не лише про скорботу, а й про солідарність, про нашу здатність триматися разом, пам’ятаючи про тих, хто віддав своє життя через агресію. Це заклик до всього світу не забувати про злочини, що відбуваються, і про необхідність боротьби за справедливість. Вінницька громада продовжує жити і розвиватися, але пам’ять про трагедію 14 липня назавжди залишиться з нами, як і наша віра в перемогу та мирне майбутнє України. Нехай пам’ять про загиблих буде світлою. Цей день є свідченням незламності духу українського народу перед обличчям випробувань.