Україна схиляє голову в глибокій скорботі, прощаючись зі своїми вірними синами, які віддають найцінніше – власне життя – задля нашої свободи та незалежності. Нещодавно до Небесного війська було проведено ще одного нашого Воїна – Тлумача Сергія Петровича, який трагічно загинув 21 червня, мужньо захищаючи рідну Україну від ворожої агресії. Його жертовність є нагадуванням про високу ціну, яку ми платимо за мир і майбутнє. Цей відважний захисник України навічно увійшов в історію як приклад незламності духу.

Сергій був взірцем для багатьох. Він не просто жив, а був справжнім стовпом для своєї родини: найкращим сином, який завжди турбувався про батьків, люблячим чоловіком та неймовірно добрим, лагідним, турботливим батьком для своїх донечок. Його щирість та доброта поширювалися й на коло його спілкування – він був надійним товаришем для колег, вірним другом та доброзичливим сусідом. А для побратимів Сергій залишався втіленням відваги та мужності, тим, на кого можна було покластися у найважчі хвилини. Він був справжнім чоловіком – чесним, працьовитим, добропорядним, завжди готовим прийти на допомогу, без вагань простягаючи руку тому, хто цього потребував. Його поради були щирими, а підтримка – беззастережною. Сергій Тлумач глибоко поважав своїх рідних та друзів, цінуючи кожну мить, проведену з ними.

Він загинув смертю Героя, поклавши своє молоде життя на Вівтар Перемоги. Ця проклята війна забрала у нас не просто воїна, а сім’янина, свідомого громадянина своєї країни, патріота до останньої клітинки свого єства. Його смерть – це непоправна втрата для всіх нас. Наш обов’язок – зберегти пам’ять про Героя та його подвиг для майбутніх поколінь.

Щоб вклонитися світлій памʼяті цього відважного чоловіка, розділити непоправний біль втрати з рідними, до місця прощання приїхали односельчани, друзі, бойові побратими, представники влади та всі, хто знав Сергія Тлумача. Дорога до кладовища була встелена живими квітами, символізуючими невмирущу шану, а обличчя людей були залиті сльозами горя та відчаю, які ніхто не міг стримати. Це було щире прощання з воїном, який віддав своє життя за рідну землю.

У мить прощання з Героєм, під відкритим небом, урочисто пролунав Державний Гімн України – гімн незламності та свободи, за яку Сергій боровся. На честь полеглого Воїна, який тепер навічно приєднався до пантеону українських захисників, пролунав військовий салют, віддаючи останні почесті. Дружині загиблого Героя було вручено Державний Прапор України, який накривав труну – символ його безстрашного героїзму та безмежної відданості рідній державі.

Невимовний біль і непоправна втрата оповили серця рідних, залишаючи їх у вічному смутку. Скорбота і сум завмерли в повітрі, відчутні кожному, хто прийшов провести Сергія в останню путь. Важко знайти слова розради, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати такої рідної та дорогої людини. Нехай Всевишній допоможе сім’ї пережити цей неймовірно важкий біль і знайти сили жити далі, пам’ятаючи про його подвиг. Ми ніколи не забудемо тих, хто поклав своє життя за наше майбутнє. Вічна пам’ять та слава українським героям!