У сучасному світі, де стосунки стають все більш складними, а майнові питання потребують чіткого врегулювання, шлюбний договір виступає як незамінний інструмент для захисту інтересів обох сторін. Цей юридичний документ дозволяє подружжю заздалегідь визначити свої права та обов’язки щодо майна, що є вкрай важливим для уникнення потенційних конфліктів та непорозумінь, особливо у випадку розірвання шлюбу. Він забезпечує прозорість у фінансових та майнових питаннях, дозволяючи зосередитись на розвитку стосунків. У нашому детальному посібнику ми розглянемо, як правильно здійснюється укладення шлюбного договору, за яких умов його можна змінити, коли він може бути розірваний, а також випадки, за яких договір може бути визнаний недійсним.

Що саме можна врегулювати шлюбним договором?

Основна функція шлюбного договору полягає у визначенні майнових прав та обов’язків подружжя, включаючи їхні зобов’язання як батьків у питаннях, що стосуються майна. Цей документ укладається виключно у письмовій формі та має бути нотаріально посвідчений. Недотримання цієї вимоги робить шлюбний договір нікчемним, тобто таким, що не має юридичної сили з моменту його укладення. Це підкреслює критичну важливість юридично правильного нотаріального посвідчення.

Шлюбний договір може охоплювати такі аспекти:

– Правовий режим спільної сумісної або роздільної власності подружжя, включно з майном, що було придбане до шлюбу, передане на потреби сім’ї або подароване у зв’язку з одруженням. Це дозволяє заздалегідь визначити долю будь-якого активу.

– Порядок та умови поділу майна, зокрема, у разі розірвання шлюбу. Це може значно спростити процес розлучення, уникнувши тривалих судових спорів щодо майна.

– Умови користування житлом, включаючи спільне житло або особисту власність одного з подружжя.

– Умови утримання одного з подружжя (аліменти) у разі потреби або за взаємною домовленістю.

– Використання майна для забезпечення потреб спільних дітей, що є важливим аспектом сімейного права.

Важливо пам’ятати, що шлюбний договір не може регулювати особисті, немайнові відносини між подружжям або між ними та дітьми. Він також не може зменшувати обсяг прав дитини, визначених законодавством, або ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище, оскільки це суперечитиме принципам справедливості та захисту слабшої сторони.

Коли укладається шлюбний договір?

Гнучкість законодавства дозволяє укладати шлюбний договір у декілька етапів:

– Для зарученої пари, яка вже подала заяву про реєстрацію шлюбу до органів ДРАЦС. У цьому випадку договір набуває чинності лише з моменту державної реєстрації шлюбу, надаючи майбутнім подружжям час для його обговорення та оформлення.

– Для подружжя, яке вже перебуває у шлюбі. У цьому сценарії договір починає діяти з дня його нотаріального посвідчення, що дозволяє врегулювати майнові питання на будь-якому етапі сімейного життя.

У тексті документа може бути чітко зазначений строк його дії або термін дії окремих положень. Якщо ж такий строк не передбачений, шлюбний договір залишається чинним до моменту, коли сторони спільно вирішать відмовитись від нього або до його офіційного розірвання.

Зміна або розірвання шлюбного договору

Принцип стабільності правових відносин передбачає, що односторонньо змінити або відмовитись від шлюбного договору неможливо. Зміна його умов вимагає взаємної згоди обох сторін, яка також має бути засвідчена нотаріально. Проте, існують виняткові випадки, коли зміна умов або навіть повне розірвання шлюбного договору можливі за рішенням суду. Це відбувається, якщо такі зміни вимагаються інтересами однієї зі сторін, інтересами дітей або непрацездатних членів сім’ї, які значно постраждали від дії договору.

Розірвати шлюбний договір можна:

– За спільною згодою подружжя, яка оформлюється відповідно до законодавства.

– За рішенням суду, якщо його виконання стало неможливим через об’єктивні обставини, або якщо умови договору створюють надзвичайно несприятливі умови для однієї зі сторін, що є підставою для недійсність шлюбного договору у майбутньому.

Суд також може визнати шлюбний договір недійсним, якщо виявлено істотні порушення законодавства під час його укладення або змісту:

– Порушено вимогу щодо обов’язкового нотаріального посвідчення.

– Одна зі сторін не мала повної дієздатності на момент укладення договору.

– Договір суттєво зменшує обсяг прав дитини, що є неприпустимим згідно з сімейним правом.

– Створює надзвичайно невигідне матеріальне становище для одного з подружжя, що свідчить про несправедливість умов.

– Укладений під впливом обману, насильства, погрози або помилки, що вплинуло на волю однієї зі сторін.

– Містить положення, які прямо суперечать чинному законодавству або загальноприйнятим засадам моралі суспільства.

Особливості укладення шлюбного договору з іноземцем

У ситуаціях, коли одним із подружжя є іноземний громадянин, укладення шлюбного договору має свої особливості. Сторони зобов’язані визначити, право якої держави застосовуватиметься до договору. Це регулюється Законом України «Про міжнародне приватне право». Таке положення може бути передбачено окремою письмовою угодою або безпосередньо включено в текст самого шлюбного договору. Це дозволяє уникнути колізій норм різних правових систем.

Отже, шлюбний договір є потужним механізмом для захисту майнових інтересів обох сторін та ефективного врегулювання важливих питань заздалегідь. Щоб цей договір був дійсно ефективним, юридично бездоганним і не створював правових ризиків у майбутньому, вкрай важливо ретельно дотримуватись усіх вимог українського законодавства. Завжди рекомендується звертатися за кваліфікованою правовою консультацією до фахівців, особливо коли йдеться про такі важливі аспекти, як сімейне право та права подружжя. Наприклад, ви можете звернутися до системи Безоплатної правничої допомоги для отримання необхідної підтримки.