Сьогодні, у день, коли йому виповнилося б 30 років, у селі Стаївка відбулося урочисте освячення стели пам’яті Героя Дмитра Лотоцького. Ця подія стала глибоко зворушливою даниною поваги до подвигу молодого захисника, чиє життя обірвалося надто рано. Дмитро Лотоцький народився 8 жовтня 1995 року. Його дитинство та юність пройшли на Белзщині, де він здобув освіту у Стаївській гімназії імені Осипа Лещука. Саме тут, на рідній землі, виховувалися його патріотизм, мужність та відданість Україні.

⚔ 18 травня 2023 року, у найважчий для країни час, Дмитро загинув на Луганщині. Він до останнього подиху боронив свободу та незалежність України, віддавши найцінніше, що мав — своє життя. Його самопожертва стала прикладом незламності духу для всіх нас. ❤

Герой знайшов вічний спочинок на Рівненщині, де проживає його родина. Стелу, встановлену на знак глибокої поваги та любові, створила родина Дмитра, прагнучи зберегти світлу пам’ять про свого сина, відважного воїна та незламного захисника України.

Церемонію освячення провів отець Роман Гонтарик (УГКЦ, с. Стаївка), вносячи духовний вимір у вшанування пам’яті полеглого воїна.

З глибокою вдячністю та шаною виступила голова Белзької міської територіальної громади Оксана Береза. Вона вручила батькові Героя, пану Михайлу Лотоцькому, орден «Почесний громадянин Белзької громади», підкресливши його неоціненний внесок у захист України. У своєму виступі пані Оксана процитувала пронизливі слова:

“Щоб та кров молода не пропала дарма —
об’єднаймо всі наші серця.
Через гнів, через страх, через біль у очах
треба далі іти до кінця…” 🕊💔

Директорка Стаївської гімназії імені Осипа Лещука, Мирослава Ігнатюк, з теплотою згадала шкільні роки Дмитра, відзначаючи його якості як особистості та майбутнього захисника.

Пам’ять про Героя вшанували також авторським віршем у виконанні жительки села, а учні гімназії долучилися до вшанування щирими словами та піснею 🎶, демонструючи наступність поколінь у пам’яті про українських героїв.