В умовах повномасштабної війни, що триває в Україні, подвиг медичних працівників набуває особливого значення. Вони щоденно стоять на варті життя, ризикуючи власним заради порятунку інших. Саме тому ініціатива вшанування пам’яті медиків, які загинули під час російської агресії, виконуючи свій професійний обов’язок, є надзвичайно важливою для всього суспільства. Щороку, 10 липня, за ініціативою шанованого Ордену Святого Пантелеймона в Україні, ми схиляємо голови на знак глибокої поваги та вдячності перед тими, хто поклав своє життя, рятуючи наших захисників та цивільних громадян.

Ця знакова подія, відома як «Посвіт пам’яті», виходить за рамки звичайної дати в календарі. Вона є яскравим виявом глибокої суспільної та державної відповідальності за збереження пам’яті про справжніх героїв – людей у білих халатах, чиї серця були сповнені милосердя та самовідданості. Кожен загиблий медичний працівник – це непоправна втрата, яка залишає глибокий слід у серцях рідних, колег та усієї країни. Їхня жертовність стала символом незламності духу українського народу, що протистоїть жорстокому ворогу.

Медики на передовій та в тилу працюють у надскладних умовах, під обстрілами та загрозою для власного життя. Вони рятують життя, надають першу допомогу, проводять складні операції, незважаючи на втому та небезпеку. Багато з них загинули, виконуючи свій професійний обов’язок, ставши жертвою підступних атак. Їхня жертовна праця є фундаментом для порятунку тисяч українців. Тому збереження пам’яті про цих невтомних борців за життя є нашим моральним обов’язком. Ця ініціатива Ордену Святого Пантелеймона допомагає не лише вшанувати загиблих, а й підтримати їхні родини, а також нагадати кожному про високу ціну свободи та незалежності України.

Ми повинні пам’ятати, що світло їхніх сердець, їхня непохитна воля до порятунку, живе у кожному врятованому житті. Кожен, хто одужав завдяки їхній праці, є живим свідченням їхнього подвигу. «Посвіт пам’яті» – це не просто слова, це заклик до дії, до усвідомлення важливості кожного медика, який сьогодні стоїть на передовій боротьби. Ми схиляємо голови перед Світлою пам’яттю про цих незламних людей у білих халатах, які своєю жертовністю показали приклад безмежної любові до ближнього та Батьківщини. Нехай їхній подвиг завжди буде з нами, надихаючи на добрі справи та зміцнюючи віру в перемогу.

Важливо, щоб пам’ять про загиблих медичних працівників передавалася з покоління в покоління. Це допоможе усвідомити масштаб жертовності, яку медики України демонструють щодня. Ініціативи, подібні до «Посвіту пам’яті», відіграють ключову роль у формуванні національної свідомості та вдячності. Вони нагадують про те, що за кожною перемогою, за кожним врятованим життям стоїть неймовірна ціна. Це не просто данина поваги, а й заклик до єднання, до підтримки тих, хто продовжує виконувати свій професійний обов’язок у ці буремні часи. Кожен медик-герой, чиє життя обірвала війна, заслуговує на вічну пам’ять та вдячність. Це є невід’ємною частиною нашої колективної пам’яті про війну в Україні та її наслідки. 10 липня стане символом нашої поваги до їхнього подвигу та відданості.